Ви є тут

2-3Ш Матеріалознавство

23 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: загальні відомості про асортимент тканин.
Урок №14
Найменування компетенцій: класифікація тканин. Поняття про прейскуранти. Загальні відомості про асортимент бавовняних, лляних, вовняних та шовкових тканин.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор 123-124
Теоретичні відомості:
Загальна характеристика асортименту тканин
Асортиментом текстильних матеріалів називають підбір матеріалів різного виду, призначення та способів виготовлення, які використовуються для пошиття одягу. Асортимент текстильних матеріалів поділяється на асортиментні групи за способом виготовлення: тканини, трикотажні полотна, неткані матеріали, хутро, шкіра для одягу, оздоблювальні матеріали та ін. Асортимент тканин поділяється на 4 класи за волокнистим складом: бавовняні, вовняні, лляні, шовкові тканини. Асортимент тканин дуже різноманітний. В асортименті тканин відбуваються постійні зміни. Щорічно асортимент тканин поновлюється на 15-20%. Поновлення асортименту здійснюється завдяки широкому використанню хімічних волокон та ниток, пряжі та ниток нових структур, нових видів оздоблення тканин, якісного рівня їх художньо-колористичного оформлення.
Бавовняні тканини складають близько 25% від загального обсягу виробництва вітчизняних тканин. Це тканини побутового та технічного призначення. З тканин побутового призначення виготовляють різні швейні вироби: натільну, постільну та столову білизну, сукні, сарафани, халати, спортивний та спеціальний одяг. Крім того, бавовняні тканини використовують для виготовлення портьєр, занавісок, оббивання меблів, прокладок та підкладок в одязі. Широке використання цих тканин пояснюється їх високими гігієнічними властивостями, міцністю та носкістю, гарним зовнішнім видом та невисокою вартістю. Тканини поділяються на 17 груп: ситцеву, бязеву, білизняну, сатинову, платтяну, одежну, підкладкову, ворсову та інші. Деякі групи в свою чергу поділяються на підгрупи: Бавовняні тканини виробляють переплетеннями всіх класів; з кардної, гребінної та апаратної пряжі, однониткової або скрученої, різної лінійної щільності; чистобавовняної, змішаної або поєднання бавовняної пряжі з комплексними хімічними нитками. Тканини дуже різноманітні за структурою та оздобленнями.
Асортимент лляних тканин небагатий. Він представлений в основному полотнами різної товщини та характеру оздоблення, які використовуються для виготовлення столової, постільної та натільної білизни, дитячих та жіночих суконь і чоловічих сорочок. Лляні тканини виробляють з чисто-лляної пряжі мокрого прядіння, льнолавсанової та льносиблонової пряжі, а також з її поєднання з бавовняною основою. Введення хімічних волокон збільшує блиск, зменшує зминання тканин. Лляні тканини мають високу поверхневу щільність та товщину, вони жорсткі, міцні та мало розтягуються. Тканини мають високу гігієнічність, але низькі теплозахисні якості. Поверхня тканин гладка та блискуча.
Тканини поділяються на 16 груп за призначенням, вісім перших – це тканини побутового призначення.
Асортимент вовняних тканин Вовняні тканини є однією з найбільш коштовних груп різновидів тканин. Вони мають красивий зовнішній вигляд та високі теплозахисні якості, міцні, пружні. Їх використовують для виготовлення пальт, костюмів, суконь. Вовняні тканини виробляють чисто – та напіввовняними. За волокнистим складом та структурою пряжі вони поділяються на 6 груп: 1) тканини камвольні чистововняні, 2) тканини камвольні напіввовняні та змішані, 3) тканини тонкосуконні чисто вовняні, 4) тканини тонкосуконні напіввовняні та змішані, 5) тканини грубосуконні чисто вовняні, 6) тканини грубосуконні напіввовняні та змішані. Крім того, тканини за призначенням поділяються на підгрупи: платтяні; костюмні гладко фарбовані, костюмні строкаті та меланжеві, сукна, пальтові, драпи, ворсові і т.д. Змішані тканини переважають в загальному обсязі асортименту вовняних тканин. Це тканини, які містять волокна нітрону (до 50%); лавсану (до 40%), віскози (до 30%)
Асортимент шовкових тканин Шовкові тканини дуже різноманітні за видом сировини, пряжі та ниток, поверхневою щільністю, щільністю, видами переплетень, характером оздоблення та призначенням. Їх виробляють з натурального шовку, штучних та синтетичних ниток, з пряденого шовку та штапельної пряжі. За волокнистим складом вони можуть бути однорідними, неоднорідними, 37 змішаними та змішано-неоднорідними. Напівшовкові тканини випускають з бавовняною пряжею в утоку. Ряд тканин виробляють з застосуванням ниток металевих та металізованих і текстурованих. Для виготовлення тканин використовують нитки різного ступеня скручування та різних структур: одиночні, скручені, фасонного та москрепового кручення. Використання їх в різних комбінаціях дозволяє випускати різноманітні за зовнішнім видом та властивостями тканини. Тканини поділяються на вісім груп за волокнистим складом.
Артикул – це самостійний тип тканин, що виготовлені відповідно з технічними умовами (ТУ).
Артикул має упоррове значення – тобто умовний порядковий номер тканини по прейскуранту.
Артикул заносять у прейскурант.
Тканини можуть мати одну назву, але різні артикули. Наприклад: 9 арт. ситцю; 30 арт. сатину. Тканини однієї назви, але різних артикулів, розділяються деякими показниками: шириною; масою; щільністю; переплетенням. Прейскурант – це збірник у якому містяться всі дані про тканину: назва; артикул; ширина; ціна; ТУ по яких виготовлена тканина. Затверджені 4 частини основних прейскурантів: на бавовняні, вовняні, шовкові, лляні тканини.

Домашнє завдання : виготовити альбом зі зразками бавовняних, лляних, вовняних та шовкових тканин ( на вибір один із чотирьох класів)
______________________________________________________________________________________________________________
1 9 травня, 20 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: будова та структура тканин.
Урок №12-13
Лабораторно-практична робота № 3
Тема: визначення виду ткацького переплетення та структури тканини.
Мета роботи: ознайомити здобувачів освіти з методами визначення виду ткацьких переплетень, виконувати замальовки переплетень,
навчити визначати лицьовий та виворітний бік тканини, волокнистий вміст.
Прилади та матеріали: зразки тканин з різними видами переплетень; текстильна лупа; препарувальна голка; схеми ткацьких переплетень в таб¬лицях.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
Завдання:
1. Визначити напрямок ниток основи і утоку (піткання).
2. Описати лицьовий і виворітний бік досліджуваного зразка тканини.
3. Схематично зобразити структурну будову тканини.
4. Визначити вид ткацького переплетення (за зразками).
5. Визначити рапорт ткацького переплетення (за зразками).
6. Охарактеризувати властивості тканин, які досліджуються.
Висновки оформити в вигляді таблиці.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
Методичні вказівки до виконання роботи
Основні ознаки визначення напряму нитки основи у тканині :
 Якщо зразок тканини із пругом, то нитка основи проходить вздовж пруга тканини,
 Напрям ниток основи та піткання визначають шляхом розтягуванням тканини: в напрямку нитки основи тканина розтягуються менше, ніж в напрямку піткання,
 Нитки основи звично більш тонкі, ніж піткані,
 У малощільних тканинах нитку основи визначають на просвіт: основна нитка більш рівномірна та прямолінійна,
 У тканинах в смужку напрям нитки основи співпадає із напрямом смуг,
 Нитку основи виготовляють із дорожчої сировини, ніж нитку піткання,
 У тканинах із начісним ворсом напрям начесування ворсу співпадає із напрямом нитки основи.
Основні ознаки визначення лицевого та виворітного боку в тканині :
 у тканинах із печатним малюнком з лицевого боку забарвлення яскравіше,
 у гладких тканинах виворітний бік більш пухнастий, тому що з лицевої сторони тканина обпалюється,
 окремі ткацькі дефекти (вузлики, петельки) виводяться на виворітний бік, тому з лицевого боку кількість текстильних дефектів мінімальна,
 у тканинах саржевих переплетень з лицевого боку косий
рубчик напрямлений знизу- вгору, зліва - направо,
 дорожча сировина (нитки) звичайно виводиться на лицевий бік. Наприклад, у напіввовняних тканинах з лицевого боку переважає вовняна пряжа, а в напівшовкових тканинах – шовкова,
 якщо малюнок переплетення з обох боків однаковий, то з лицевого боку він більш чіткий та рельєфний,
 у драпах і ворсовому сукні з лицевого боку ворс розташований більш упорядковано, а з виворітного - хаотично,
 у тканинах сатинового та атласного переплетень лицевий бік блискучий, а виворітній - матовий.
Залежно від структури поверхні та колористичного оформ¬лення тканини поділяють на однобічні та двобічні. До однобічних належать тканини, в яких виворітний бік відрізняється від лицевого будовою, обробкою. Ви¬ворітний бік таких тканин не може бути використаний в якості лицевого. До двобічних належать тка¬нини, в яких лицевий та виворітний боки відрізняються будовою та обробкою, але обидва боки можуть бути використані в якості лице¬вого (креп-сатин, габардин). Тканини залежно від виду переплетення поділяють на чотири класи:
 тканини простих (головних) переплетень (характеризуються гладкою однорідною поверхнею);
 тканини дрібновізерункових переплетень (характеризуються візерунками із дрібних фігур);
 тканини складних переплетень (утворюються із кількох систем ниток основи та піткання);
 тканини крупновізерункових (жакардових) переплетень (характеризуються різноманітними крупними візерунками).
До класу простих переплетень належать - полотняне, сар¬жеве, сатинове, атласне переплетення.
Клас дрібновізерункових переплетень поділяють на два підкласи: похідні переплетення та комбіновані переплетення. Похідні переплетення отримують в результаті посилення основних або пітканих перекриттів полотняного, саржевого, атласного, сатинового переплетень. Комбіновані переплетення отримують внаслідок поєднання двох або більше простих чи похідних переплетень та їх подальшої розроб¬ки. До похідних переплетень відносять – репсове, рогожка, посилена саржа, складна саржа, ламана чи зворотна саржа, посилений сатин, атлас. До комбінованих належать переплетення – орнаментальне, крепове, просвічуване, діагональне, вафельне.
Тканини складних переплетень виробляють з кількох систем основних та пітканих ниток, які в процесі формування тканини створюють її шари, розміщені один над одним та з'єднані між собою. До складних переплетень відносять дволицеві, мішкові, двошарові, ворсові, ажурні переплетення.
Тканини крупновізерункових переплетень виробляють на ткацьких станках з жакардовими машинами, тому їх ще називають жакардовими.
_________________________________________________________
18 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: будова та структура тканин.
Урок №11
Найменування компетенцій: Основні показники структури тканини. Ткацькі переплетення. Види переплетень, ознаки, їх вплив на структуру тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
БУДОВА ТКАНИН
Будова (структура) тканин визначається такими основними показниками:
- структурою пряжі та ниток;
- видом ткацького переплетення;
- щільністю та заповненням;
- структурою лицевої та зворотної сторін.
Сукупність факторів структури тканини визначає її основні властивості:
- механічні (міцність, видовження, драпірування, стійкість до стирання та інші);
- фізичні (повітропроникливість, теплопровідність, пилоємність та інші);
- технологічні (розсунення ниток в швах, ковзання, пошкодження голкою та інші) та зовнішній вигляд. Під будовою тканин розуміють також взаємне розташування ниток основи та утоку і зв'язок між ними.
Структура пряжі та ниток
На структуру тканин впливають такі показники структури пряжі, як:
- волокнистий склад;
- система прядіння;
- товщина, щільність, стан поверхні (наявність ворсу, блиску);
- будова та спосіб виготовлення;
- ступінь та напрямок скручування.
Пряжа може мати різну структуру залежно від виду волокон, які входять до її складу, та способу прядіння.
Від волокнистого складу тканин залежать їх зовнішній вигляд (гладкість поверхні, блиск, природний колір) та властивості: міцність, видовження, пружність, теплопровідність, гігроскопічність, усадка та інші. Знання складу тканин та властивостей волокон, з яких вони виготовлені, дозволяє визначати призначення тканин, їх поведінку в процесі виготовлення одягу та його експлуатації (ковзання тканин при розкрої, обсипання та розсунення ниток в швах, усадка, зминання, формостійкість та інші), а також режими волого-теплових оброблень швейних виробів. Бавовняні тканини використовують для виготовлення білизни.
Ткацьке переплетення є однією з головних характеристик структури тканини. Нитки основи та утоку послідовно переплітаються між собою за певним порядком, який називається рапортом переплетення, внаслідок чого створюється тканина з характерними для даного переплетення структурою, зовнішнім виглядом та властивостями.
Щільність тканин характеризується абсолютною кількістю основних або уточних ниток, які розташовані на відрізку тканини довжиною 100 мм. Визначають щільність окремо по основі і по утоку. Тканини можуть бути рівнощільними, тобто мати однакову щільність і по основі і по утоку, та нерівнощільними, з різною щільністю по основі та утоку. Співвідношення абсолютних щільностей визначає форму чарунки тканини. При збільшенні щільності по основі нитки зсуваються в вертикальному напрямку, при збільшенні щільності по пітканні - в горизонтальному напрямку.
Дайте відповідь на запитання:
1. Як впливає волокнистий склад тканин на їх властивості?
2. Від яких чинників залежить будова тканин?
3. Дайте визначення таким поняттям як щільність (номінальна, фактична, максимальна), лінійне заповнення, поверхневе заповнення, пористість.
4. Як впливає вид ткацького переплетення на властивості тканин?
Викладач Швидка О. В. 2022-2023 навчальний рік
авня, 16 травня 2022 року
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок № 9-10
Найменування компетенцій: лабораторно- практична робота: визначення виду оздоблення тканин.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 54-67
О.А. Патлашенко ст 71-92
Сайт : https://ua.ivmelang.com/proizvodstvo/ozdoblyuvalne-virobnitstvo/ - оздоблювальне виробництво
Лабораторно-практична робота № 2
Тема: Оздоблення тканин.
Мета роботи: Ознайомити учнів з видами оздоблення тканин. Навчитися розпізнавати сурові, відбілені, гладкофарбовані, муліновані, меланжеві, строкатоткані, різнобічні, ворсові та інші тканини.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних видів тканин, препарувальна голка, текстильна лупа.
Порядок виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. За допомогою лупи визначити переплетення тканини.
3. Органолептичним способом визначити вид оздоблення тканини.
4. Написати висновки по роботі.
Основна література:
1. Лазур К.Р. Швейне виробництво: Підручник. – Львів: Арістей, 2004.
2. Патлашенко О.А. Матеріалознавство : Підручник. – К.: Арістей, 2007.
Короткі теоретичні відомості:
Оздоблення тканин являє собою хімічний спосіб обробки, іноді обробка тканин виконується механічним способом. При подібних процесах використовуються всілякі хімічні речовини, на відміну від виробництва тканини прядильним і ткацьким способами, де на волокна виявляється виключно механічний вплив.

Обробка тканини полягає в наборі наступних процесів - відбілювання, фарбування, друкування, а також облагороджування тканини, що представляє собою заключний етап.
Обробка тканини являє собою заключну стадію самої обробки тканин, а саме процеси апретування тканин, висушування і ширення, ліквідацію можливих перекосів по пітканні і основі, стрижку, прасування, м’ягченння, декатировку, безусадкова обробку та інше. Це всі ті процеси, які призначені для поліпшення якості і зовнішнього вигляду тканини, сприяють збільшенню опірності тканини різних негативних впливів при подальшій експлуатації.
Обробка тканини
Щоб мати хоч якесь уявлення про обробку тканини, можна провести короткий опис основних способів обробки тканини, застосовуваних при обробці.

Декатировка являє собою спосіб обробки тканин з вовни гарячою водою або парою, що дозволить уникнути усадки тканин при подальшій експлуатації та шкарпетці, а також дозволяє зробити більш привабливим зовнішній вигляд тканини. Процес обробки тканини десантуванням виробляється на спеціальному обладнанні. Декатировка може бути сухою або мокрою.
Карбонізація являє собою процес обробки тканини з вовни слабким розчином сірчаної кислоти. У результаті проведення такої обробки з тканини видаляються рослинні домішки. На шерсть не діють розбавлені кислоти, але рослинні волокна від них руйнуються. Домішки, які можуть перебувати в вовні, при такому способі обробки перетворюються на дрібний порошок, який легко видалити при промиванні водою вовни, а залишки будуть видалені при висушуванні і подальшої обробці вовни на спеціальних тріпальних апаратах.

Фарбування являє собою процес обробки тканин методом фарбування. Процес фарбування здійснюється за допомогою спеціальних барвників: прямих, сірчистих, кислотних, кубових, дисперсних, активних і інших. Результатом фарбування є отримання гладкофарбованих тканин.

Мерсеризація являє собою процес обробки тканин з бавовни концентрованими лугами в натягнутому стані. Такий процес обробки додає велику міцність, блиск і шовковистість, а також інші властивості, які покращують зовнішній вигляд. Мерсеризація заснована на зміні целюлозних властивостей під впливом лугу.

Оживлення являє собою спосіб обробки тканин з шовку. Оживлення майже завжди полягає у пропуску через кислотну ванну, а іноді в нагріванні з розчином однієї з органічних кислот, зазвичай використовується щавлева, лимонна або виннокам’яна кислота. Часом можуть бути використані і мінеральні солі. При подібній обробці шовк стає більш благородним на вигляд, при цьому поліпшується відтінок кольору, а також його інтенсивність.
Відбілювання являє собою процес обробки тканин за допомогою всіляких відбілюючих розчинів. За допомогою такого способу обробки тканини можуть бути видалені різні домішки й усунена небажана природна забарвлення волокон тканини, щоб додати їм білий колір і підготувати їх до подальшого фарбування. Такий спосіб найчастіше застосовується для льону та бавовни.

Друкування являє собою спосіб обробки тканини за допомогою нанесення барвистого малюнка, який може складатися з одного або декількох різних кольорів, як результат - отримання різних візерунків на тканині. Щоб зберегти форми малюнка, барвник необхідно наносити в густому стані. Малюнок зазвичай наноситься за допомогою спеціальних апаратів. Щоб закріпити друкований візерунок після нанесення необхідно провести парову обробку тканини. Процес друкування інодіназивають набиванням, а оброблені таким методом тканини іменуються друкованими або набивними.

Специфічні обробки тканини
Оздоблення виробляється все більш різноманітними способами. Стали все частіше використовуватися специфічні обробки. До подібних оздобленням можна віднести: ажурні узори, металізація, каландрування та інше. Можна описати деякі з них.

Ажурні узори виходять за допомогою обробки по малюнку за допомогою слабкого розчину кислоти. Такий спосіб, може бути, застосуємо тільки по відношенню до напівкапронових волокон.

Каландрування являє собою процес обробки тканини за допомогою каландра, тобто прокатування між гарячими валиками. Даний процес перетворює круглі нитки в плоскі. Так виходить сріблястий блиск.

Металізація являє собою обробку за допомогою нанесення тонкого шару металу. При такому методі обробки може бути використана мідь, алюміній, олово, кадмій, срібло, золото, цинк та інші метали.
_____________________________________
13 травня, 16 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок № 9-10
Найменування компетенцій: лабораторно- практична робота: визначення виду оздоблення тканин.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 54-67
О.А. Патлашенко ст 71-92
Сайт : https://ua.ivmelang.com/proizvodstvo/ozdoblyuvalne-virobnitstvo/ - оздоблювальне виробництво
Лабораторно-практична робота № 2
Тема: Оздоблення тканин.
Мета роботи: Ознайомити учнів з видами оздоблення тканин. Навчитися розпізнавати сурові, відбілені, гладкофарбовані, муліновані, меланжеві, строкатоткані, різнобічні, ворсові та інші тканини.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних видів тканин, препарувальна голка, текстильна лупа.
Порядок виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. За допомогою лупи визначити переплетення тканини.
3. Органолептичним способом визначити вид оздоблення тканини.
4. Написати висновки по роботі.
Основна література:
1. Лазур К.Р. Швейне виробництво: Підручник. – Львів: Арістей, 2004.
2. Патлашенко О.А. Матеріалознавство : Підручник. – К.: Арістей, 2007.
Короткі теоретичні відомості:
Оздоблення тканин являє собою хімічний спосіб обробки, іноді обробка тканин виконується механічним способом. При подібних процесах використовуються всілякі хімічні речовини, на відміну від виробництва тканини прядильним і ткацьким способами, де на волокна виявляється виключно механічний вплив.

12 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок №8
Найменування компетенцій: оздоблення тканини. Характеристика основних операцій оздоблення тканини. Види малюнків на тканині та їх різновиди. Заключне оздоблення тканини. Спеціальні обробки. Дефекти процесу і їх вплив на якість тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 54-67
О.А. Патлашенко ст 71-92
Сайт
https://studfile.net/preview/3546303/page:11/ - ткацтво
http://vdputextil.blogspot.com/p/blog-page_38.html - текстильна промисловість в Україні
https://uk.warbletoncouncil.org/industria-textil-1170 - ткацький верстат
Полотно текстилю, що сходить з ткацького верстата, прийнято називати тканиною. Така тканина, яка володіє первозданним виглядом, називається суровою тканиною. До того, як така тканина стане реалізуватися, вона повинна пройти одним з методів обробки тканини. Оздоблення тканини надає їй необхідний вид і певні властивості, які потрібні для того чи іншого виду тканини. Тканини, призначені для різних сфер застосування, проходять обробку абсолютно різними способами.
На даний момент асортимент просто приголомшує своєю надзвичайною різноманітністю. Якість сучасних тканин стала в кілька разів вище, ніж це було раніше. Це все стало можливим завдяки появі різноманітних способів обробки.
Оздоблення тканини: що вона собою являє?
Оздоблення тканин являє собою хімічний спосіб обробки, іноді обробка тканин виконується механічним способом. При подібних процесах використовуються всілякі хімічні речовини, на відміну від виробництва тканини прядильним і ткацьким способами, де на волокна виявляється виключно механічний вплив.

2. Різновідтінковість - це неоднакова інтенсивність фарбування по ширині або по довжині тканини внаслідок неоднакового притиснення валів або при нерівномірній подачі фарби до валу.
3. Смугастість - це поздовжні або поперечні смуги різної інтенсивності фарбування, які виникають при використанні неоднорідної сировини, а також при нерівномірному натягу ниток в процесі скручування та підготовки до ткацтва.
4. Непрофарбування - це погано або зовсім непофарбовані ділянки пряжі в місцях переплетення, а також у середині пряжі. Це виникає внаслідок неякісної підготовки тканини до фарбування та порушень його технології.
5. Засіки - це вузькі світлі або темні смуги, які виникають, коли на тканині утворюються складки.
6. Фарбувальне зупинення - це ділянка тканини у вигляді широкої темної поперечної смуги, яка утворюється при зупиненні фарбувального апарату.
Дефекти при друкуванні тканин виникають при зіпсуванні валів або раклі, від забрудненості або підвищеної густоти фарби, внаслідок поганої підготовки тканини до друкування. Це такі дефекти, як:
1. Забивання валу виникає при зіпсуванні валу; на тканині утворюється повторення пофарбованих ділянок.
2.Штриф - одиночна або подвійна тонка хвиляста лінія, яка утворюється при пошкодженні раклі.
3.Щиголь - пляма, яка розділена білою смугою, виникає при попаданні у раклю піщинки, яка піднімає раклю, і з-під неї проходить фарба.
4.Растраф - незбігання окремих елементів малюнку при неточному налагодженні валів.
5.Затаск - вузька нерівно пофарбована смужка, яка розділена білою ділянкою. Виникає при попаданні у раклю пуху.
6.Засіка - смуга без малюнку, яка утворюється при наявності складок на тканині.
7.Перекіс малюнку виникає внаслідок поганої підготовки тканини, тобто при наявності перекосу ниток утоку.
8.Належки - слабкі відтиски малюнку, утворюються при зіткненні не висушених ділянок тканин.

Викладач Швидка О. В. 2022-2023 навчальний рік
9 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок №7
Найменування компетенцій: Ткацьке виробництво; процес утворення тканини на ткацькому верстаті, ткацькі дефекти, їх вплив на якість тканини та одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст.52-54
О.А. Патлашенко ст 66 -71
Сайт
https://studfile.net/preview/3546303/page:11/ - ткацтво
http://vdputextil.blogspot.com/p/blog-page_38.html - текстильна промисловість в Україні
https://uk.warbletoncouncil.org/industria-textil-1170 - ткацький верстат
короткий зміст уроку
Підготовка ниток основи.
Ткацтво - це процес виготовлення тканини.
Тканина уявляє собою просторову сітку з прямокутних або квадратних чарунок, які утворюються при переплетенні двох та більше взаємно перпендикулярних систем ниток. Система ниток, які розташовані уздовж тканини, називається основою. Система ниток, які розташовані поперек тканини, називається пітканням.
Послідовність операцій підготовки ниток до ткацтва.

1. Перемотування для збільшення довжини ниток основи. Нитки з декількох паковок послідовно перемотують на одну велику бобіну, кінці ниток зв'язують. Нитки при цьому також очищуються від пуху та бруду, дефектні ділянки обривають та вилучають.
2. Снування - це підготовка системи ниток основи відповідно ширині тканини, тобто ряду паралельно розташованих ниток однакової довжини, які намотані на загальну бобіну - снувальний вал. Для цього 300-600 бобін розташовують на спеціальній рамі-шпулярнику; нитки з них з однаковим натягом намотують на снувальний вал. Таким чином, готується партія валів, нитки з яких в процесі шліхтування з'єднуються в одну основу і намотуються на ткацький навій.
3. Шліхтування - нанесення на поверхню ниток клейової речовини, яка покриває нитки після висушування гладкою еластичною плівкою. Це зменшує обривність ниток, захищає їх від тертя о деталі ткацького верстату. Шліхтуванню піддають однониткову пряжу. Скручену пряжу, а також вовняну апаратну пряжу та синтетичні нитки не шліхтують.
4. Проборка та прив'язування - це заключна операція підготовки ниток, в ході якої нитки заправляють у відповідні деталі ткацького верстату ручним або механізованим способами.
Підготовка ниток утоку.
1. Перемотування ниток на шпулі човника.
2. Зволоження ниток або нанесення емульсій для зменшення обривності.

Процес ткацтва
Процес виготовлення тканини на ткацькому верстаті складається з трьох основних моментів:
1. Одна система ремізок піднімається уверх і піднімає певну кількість ниток основи у відповідності з рапортом ткацького переплетення, а інша опускається донизу і опускає решту ниток основи. При цьому між розсуненими таким чином нитками основи створюється так званий ткацький зів. Бердо знаходиться у вихідній позиції, а човник з одного боку верстату проходить крізь ткацький зів, прокладає нитку утоку і входить при гальмуванні в човникову коробку на іншому боці батану .

https://subject.com.ua/technology/clothing/47.html- будова ткацького верстату.

2. Бердо рухається до краю тканини, що виробляється , і прибиває нитку утоку до кута ткацького зіву. В цей момент верхня ремізка опускається донизу, а нижня піднімається уверх, ремізки зустрічаються у середньої позиції і ткацький зів закривається.
3. Ремізка, яка рухається донизу, займає крайню нижню позицію, а ремізка, яка піднімалась уверх, займає крайню верхню позицію. Бердо повертається у вихідну позицію. Знов відкривається ткацький зів, крізь який човник рухається в зворотному напрямку та прокладає нитку утоку. Процес повторюється.
Види ткацьких верстатів
Існують автоматичні та механічні ткацькі верстати, човникові та безчовникові.
При роботі механічного верстату при закінченні нитки в шпулі човника верстат зупиняється, заміна шпулі виконується ткалею вручну.
На автоматичних верстатах заміна шпулі здійснюється автоматично без зупинення верстату.
Безчовникові верстати відносяться до машин періодичної дії, вони мають значно більшу продуктивність, ніж човникові, працюють практично безшумно і поділяються на: пневматичні, гідравлічні, рапірні та пневморапірні. Прокладання ниток утоку виконується за допомогою струмку повітря, води, тонких металевих прутків - рапір.
Верстати з мікрочовниками - малогабаритними прокладчиками.
Жакардові машини для виробництва тканин з візерунками великих та складних рапортів.
Багаточовникові верстати для виробництва тканин з різними за кольором, товщиною та ступенем скручування утками.
Ворсові верстати для виробництва тканин з розрізним ворсом на поверхні.
Верстати безперервної дії забезпечують безперервність процесу формування тканини: операції утворення ткацького зіву, прокладання ниток утоку та їх прибивання до краю тканини, що виробляється, здійснюються одночасно.
Ткацькі дефекти
Близня - відсутність однієї або декількох ниток основи. Дефект виникає внаслідок обриву ниток основи в процесі ткацтва при несправності ламельного пристрою або при недогляді ткалі. Найбільш рельєфно близні виділяються на тканинах полотняного переплетення. Близні в дві нитки довжиною більше 10 см в бавовняних та шовкових тканинах і більше 20 см в вовняних тканинах в швейних виробах 1 сорту не допускаються. На закритих частинах виробу близні не враховуються.
Підплетина - одночасний обрив декількох ниток та заплетення їх кінців в структурі тканини, що порушує будову
тканини. Підплетини дуже помітні на тканинах і в виробах 1 та 2 сортів не допускаються.
Непідробка ниток - нитки основи в окремих місцях не переплітаються з нитками утоку і виступають на поверхні тканини. Утворюється дефект внаслідок обриву або послаблення окремих валів ремізки. На якість виробу впливають так само, як і підплетина.
Недосіка 1 - наявність смуг в напрямку утоку внаслідок зменшення щільності ниток. Утворюється дефект внаслідок неправильної роботи ткацького верстату. Недосіки погіршують зовнішній вид тканини та знижують її міцність. Дефект в 3-5 ниток на деталях виробів 1 та 2 сорту не допускається.
Забоїна 2 - наявність ущільнених смуг в напрямку утоку внаслідок збільшення щільності тканини. Утворюється при неправильній роботі ткацького верстату. Дефект погіршує зовнішній вид тканини і не допускається в виробах 1 та 2 сорту.
Сльот утоку - петлі з уточних ниток на поверхні тканини. Дефект утворюється внаслідок підвищеного
скручування утоку, його недостатнього зволоження або недостатнього гальмування при виході з човника. Сльоти по 5 ниток в виробах з бавовняних та вовняних тканин допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в двох місцях.
Піднирки - нитки утоку на коротких ділянках не переплітаються з нитками основи і виступають у вигляді дужок з обох сторін тканини. Дефект утворюється внаслідок провисання декількох ниток основи в зіві. На якість виробів впливає так само, як і підплетина.
Прольоти - відсутність нитки утоку по всій ширині тканини або лише на окремій її частині. Дефект може виникати внаслідок поганого регулювання верстату після обриву утоку, кінець якого захвачується краєм зіву і заробляється в тканину. Прольоти допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в трьох місцях. На закритих ділянках виробу прольоти не враховуються.
Пітканні петлі та скручення- петлі, які утворюються з дуже скрученого утоку; вони можуть бути зароблені у середину полотна, нагадуючи сльоти утоку, або виступати на поверхні. При оздобленні тканин петлі з їх поверхні видаляють, що приводить до зменшення міцності тканини.
Дири та пробоїни - розриви та пошкодження тканини різних розмірів, які виникають при неправильній роботі верстату та інших причин. В виробах ці дефекти не допускаються.
Забруднення та масляні плями - місцеві забруднення тканини різними речовинами, які виникають від зайвого змащення верстату, від використання забрудненого утоку та інше. Такі дефекти в виробах 1 сорту на видимих ділянках виробу не допускаються, на закритих ділянках - не враховуються.
Крім того, можуть виникати такі дефекти, як парочки, збій ткацького малюнку, нерівний бій, розсічка бердом та інші. Деякі дефекти в процесі оздоблення тканин усуваються.
Ткацькі дефекти залежно від їх розміру поділяються на місцеві та поширені.
Домашнє завдання: підібрати 2 види ткацьких дефектів
_______________.
Викладач Швидка О. В. 2022-2023 навчальний рік
6 травня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: технологія виготовлення тканини.
Урок № 6
Найменування компетенцій: загальні відомості про процес прядіння. Класифікація пряжі за основними ознаками. Дефекти пряжі. Їх вплив на зовнішній вигляд та технологічні властивості тканини.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 37-50
Теоретичні відомості:
Волокниста маса натуральних волокон після збору і первинної обробки надходить на прядильну фабрику. Тут з відносно коротких волокон виробляють безперервну міцну нитку - пряжу. Цей процес називають прядінням. Разом з натуральними волокнами на прядильних виробництвах переробляють і штапельні хімічні волокна.
Сировиною для прядіння є текстильні волокна: бавовник, луб'яні (головним чином льон), вовна, відходи шовку і шовківництва і різні хімічні волокна.
Процес прядильного виробництва можна розділити на три етапи:
підготовка волокнистої маси і формування з неї стрічки;
підготовка стрічки до прядіння;
Перший етап включає в себе розпушення, змішування, тіпання, чесання.
При розпушенні щільно спресована маса волокон розділяється на дрібні клаптики для кращого перемішування і очищення волокнистої маси від бур'янів домішок.
Розпушені волокна з різних партій змішують між собою, щоб отримати великі однорідні за властивостями партії сировини. Окремі партії бавовни, вовни та інших волокон розрізняються по довжині, товщині, вологості та інших властивостей. Тому зазвичай змішують кілька партій волокон, після чого вони надходять на тіпання.
Тіпання забезпечує подальше розпушення і інтенсивну очистку маси волокон від бур'янів домішок.
Розпушення і тіпання бавовни виконують на розпушувально- тіпальних агрегатах. В результаті обробки отримують пухку волокнисту масу (полотно).
Щоб роз'єднати дрібні клаптики і пучки волокнистої маси на окремі волокна, виробляють чесання полотна. Видаляють дрібні чіпкі домішки, що залишилися після розпушення і тіпання. При чесанні також формують з тонкого шару прочесаних волокон стрічку або ровницю. Чесання здійснюють на кардочесальних машинах, в яких бавовна проходить між кардострічкою, покритою тонкими гострими металевими голками. Тонкий прочесали шар волокон (ватка) при виході з машини пропускається через воронку і перетворюється в стрічку, яка була джгут волокон.
Другий етап полягає в підготовці стрічки до прядіння і попереднього прядіння. Підготовка складається з двох процесів. Спочатку стрічки складають, вирівнювання їх по товщині. Потім складені стрічки витягають, при цьому стрічка потоньшується, волокна розпрямляються. Вирівнюють і витягають стрічки на стрічкових машинах, поєднуючи кілька стрічок в одну і рівномірно її витягаючи. Стрічкові машини обладнані кількома обертовими зі зростаючою часто тієї парами валів, проходячи між якими стрічка поступово стоншується і волокна в ній орієнтуються у напрямку руху для отримання змішаної пряжі з'єднують стрічки різного волокнистого складу. Обробка може проводитися послідовно на декількох машинах для отримання все більш тонкої стрічки. Широке застосування мають стрічкові машини високої витяжки, за що змінюють кілька стрічкових машин.
Попереднє прядіння включає поступове витягування стрічки в ровницю, здійснюване на рівничних машинах. Воно включає в себе остаточне витягування рівниці до потрібної товщини, скручування її в пряжу і намотування пряжі на пакування заданої форми і розмірів.
Третій етап - прядіння, при якому відбуваються остаточне потоньшення продукту і його скручування, а значить перетворення рівниці в пряжу, а також її намотування на пакування заданої форми і розмірів.
Системою прядіння називається сукупність процесів і машин, за допомогою яких волокниста маса переробляється в пряжу. Відомі системи прядіння відрізняються один від одного головним чином способами здійснення двох основних процесів: чесання волокнистої маси і стоншування продукту.
Кардна система прядіння - найпоширеніша. Чесання волокон тут здійснюється на кардочесальних машинах. Знімається з цих машин тонкий шар волокон формується в стрічку. Потім стрічку потоньшують шляхом витягування в витяжних приладах наступних машин. За цією системою отримують пряжу лінійної щільності 15-84 текс з середньоволокнистої бавовни, а також з хімічних і коротких лляних волокон.
Пряжа, одержувана за цією системою з пофарбованих в один або різні кольори волокон (за винятком лляних), називається меланжевою.
Кардна пряжа досить рівномірна, має середню чистоту, але недостатню гладкість.
Кардна пряжу використовують при виробленні тканин, трикотажних полотен, прошивних нетканих полотен, деяких видів стрічок, тасьми, шнурів, мережива.
Гребінна система прядіння крім операцій кардного способу передбачає додаткове розчісування волокон на гребенечесальних машинах. Утонение отриманої стрічки здійснюється, як і в кардній системі, шляхом її витягування на наступних машинах. За цією системою отримують пряжу міцнішу, гладку, чисту і тонку для прядіння використовують тонковолокнистий бавовна, льон, тонку довгу шерсть. З гребінній пряжі виробляють вироби найбільш високої якості. Однак використання гребінної системи прядіння веде до подорожчання пряжі.
Як і дві попередні, апаратна система прядіння включає в себе чесання на кардочесальних машинах, але на відміну від зазначених вище систем тут немає формування стрічки, а волокниста маса перетворюється в ровницю. Остання надходить відразу на прядильну машину. Отже, це найбільш коротка і економічна система прядіння. Волокна в пряжі мало розпрямлені і мало орієнтовані уздовж нитки, тому пряжа виходить пухкої, ворсистої, пухнастою. Апаратну систему застосовують при переробці маси неоднорідних і порівняно коротких волокон: бавовни низьких сортів, відходів кардного і гребеневих прядіння бавовни, для вироблення товстої пряжі. Ця система прядіння широко застосовується в вовнянопрядінні для вироблення пряжі великої лінійної щільності (160-500 текс) з короткою і неоднорідною грубої вовни в суміші з відходами гребінного прядіння, хлоп кому і хімічними волокнами, а також з цінною однорідної за властивостями тонкої вовни. В апаратному прядінні дуже поширені суміші волокон.
Для прядіння льону характерні свої особливості. Якщо інші волокна прядуть в сухому стані, то волокна льону можуть перероблятися як сухим, так і мокрим способом. При мокрому способі для отримання тонкої і щільною пряжі ровницю пропускають через ванни з гарячою водою, разм’якшує пектинові речовини і полегшує процес витягування стрічки. Розрізняють дві системи прядіння льону: лляну і очіскову. За лляної системі переробляються довгі волокна. Їх вільно висять пучки прочісують на льоночесальних машинах. При цьому довгі технічні волокна дробляться на все більш тонкі, які потім з'єднуються в пряжу, а короткі вичесати волокна льону від'єднуються для переробки за очіскова системі. Отримана при цьому очіскова пряжа зазвичай товста і нерівномірна.
Відходи, що з'являються при розмотування коконів тутового шовкопряда, переробляють в пряжу гребінну, апаратним і очіскова способами. З коротких волокон натурального шовку виробляється найтонша пряжа - пряжа лінійної щільності 5 текс.
Пряжа - це суцільна смужка, що складається з текстильних волокон і має певні механічні властивості, тонкість і м'якість.
Так звана «пряжа» насправді є загальним терміном для «пряжі» та «нитки». Його зазвичай визначають як: пряжа - це суцільний лінійний предмет, виготовлений з різних текстильних волокон. Вона тонка, гнучка і має пристосованість. Основні властивості, необхідні для обробки текстилю та використання кінцевого продукту. У текстилі також прийнято окремо визначати "пряжу" та "нитку". Тобто, «пряжа» влаштовує багато коротких волокон або ниток у стан, що майже виглядає, і скручується по осьовому напрямку, утворюючи шар з певною міцністю та міцністю. Вироби щільності, тоді як "нитки" - це вироби, виготовлені комбінуванням двох або більше одинарних ниток, їх називають нитками або пасмами.

Пряжу класифікують:
• За вмістом волокон: однорідна, неоднорідна;
• За оздобленням: сурова, відбілена, фарбована, мерсеризована (оброблена лугом для блиску), меланжева (суміш кольорових волокон), мулінована
(суміш різних за кольором ниток).
• За будовою: однониткова, кручена, трощена, фасонна, армована,
високооб'ємна;
• За призначенням - пряжа для ткацького, трикотажного, ниткового,
галантерейного виробництва та виробів спеціального призначення;
• За способом прядіння - апаратна, кардна, гребінна.
Дайте відповідь на запитання:
1. Назвіть етапи прядильного виробництва
2. Дайте характеристику етапу вирівнювання і витягування стрічки.
3. Дайте визначення процесу прядіння.
4. Які є системи прядіння?
5. За якою системою прядіння отримують тонку пряжу?
6. Якою буває пряжа за будовою?
______________________
Викладач Швидка О. В. 2022-2023 навчальний рік
2 травня, 5 травня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Урок № 4-5
Найменування компетенцій: лабораторно-практична робота №1: Ознайомлення з видами текстильних волокон.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Мета роботи: Освоєння основних методів розпізнавання виду текстильних волокон.
Хід роботи:
1. Дослідити волокна органолептичними методами.
2. Вивчити метод розпізнавання волокон за характером їх горіння. Ознайомитися з особливостями горіння основних видів волокон.
3. Провести мікроскопічні дослідження волокон.
4. Визначити дефекти волокон.
5. Провести експертизу невідомого волокна.
При експертизі текстильних і трикотажних товарів, готового одягу та деяких інших виробів практично завжди виникає необхідність визначення волокнистого складу матеріалі, видів і кількісних співвідношень текстильних волокон, використаних для вироблення даного матеріалу. Такі завдання, як правило, можуть бути вирішені за допомогою дослідження в лабораторії, але в деяких випадках відповіді на ряд питань можна отримати з застосуванням найпростіших органолептичних експрес методів.
Застосовують різні методи розпізнавання волокон, але найбільш поширеними є: органолептичні, спалюванням волокон, мікроскопічні і хімічні.
Порядок виконання роботи
Завдання № 1: Органолептичні методи розпізнавання волокон.
Для дослідження беруть із проби кілька волокон, розміщують їх на гладкій контрастною поверхні. Для порівняння використовують контрольні волокна.
Визначають зовнішні ознаки волокон: колір, блиск, звивистість, товщину, довжину, рівномірність по товщині, довжині, туше (м'якість або твердість, шовковистість і т. д.).
Колір і блиск розглядають у відбитому світлі. Визначають ступінь звивистості волокон (висока, нормальна, полога). Пружність волокон визначають за ступенем зминання їх при натиску пальцями.
Довжину волокон вимірюють наступним чином: на чорний папір кладуть міліметрову лінійку, поруч поміщають вимірюване волокно так, щоб один кінець його збігся з нульовим діленням лінійки, розпрямляють волокно пінцетом і відзначають його довжину в мм.
Кожне з досліджуваних волокон обривають, розглядають і оцінюють характер обриву. Перевіряють міцність волокон в сухому і мокрому стані. У склянку з водою поміщають різні волокна і відзначають швидкість їх змочування. Визначають зміну міцності волокон в мокрому стані, для чого розривають пучки одного виду волокон в сухому і мокрому стані.
Звертають увагу на такі відмінні риси волокон:
- Різну звивистість, довжину і товщину, рівномірність по товщині і довжині коротковолокнистої, середньоволокнистої, довговолокнистої бавовни; тонкої, напівтонкої, напівгрубої вовни;
- Підвищену жорсткість лляних і грубих, напівгрубих вовняних волокон;
- Шовковистість, блиск, характерний хрускіт натурального шовку;
- Однакову довжину і товщину окремих видів хімічних волокон;
- Блиск або матовість блискучих або матованих хімічних волокон; іскристість профільованих хімічних волокон;
- Високу пружність при стисненні вовняних і синтетичних волокон і малу пружність - бавовняних, лляних і віскозних волокон;
- Помітне зниження міцності на розрив вручну (приблизно вдвічі) віскозних волокон в мокрому стані.
- підібрати 5 різних зразків волокон.
Дані досліджень занести в таблицю:
№ п/п Назва волокна Властивості волокна Характер обриву волокна Характер горіння волокна Зразок
волокна
_________________________________________________________________
29 квітня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Урок № 3
Найменування компетенцій: Натуральні волокна рослинного, тваринного та мінерального походження. Хімічні волокна: штучні та синтетичні. Переваги та недоліки.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Теоретичні відомості:
Натуральні волокна
Волокна складаються з непрядених ниток матеріалу або довгих тонких відрізків нитки.
Натуральні волокна - це волокна, які існують в природі в готовому вигляді, вони утворяться без безпосередньої участі людини. У цю групу входять волокна рослинного, тваринного і мінерального походження.
Основними ознаками для класифікації є: хімічний склад волокон і область їх походження.
Натуральні волокна тваринного походження
Шовк - складається з волокна тваринного (білкового) походження. Шовкові нитки отримують з коконів гусениць шовковичного шовкопряда. До шовкової групи відносяться такі тканини, як - вуаль, шифон, крепдешин, атлас чесуча, креп-жоржет, туаль, фай, тафта, парча, фуляр і інш. Традиційно, шовк вважається одним з самих дорогих різновидів тканини. Вироби з шовкової тканини дуже легкі, міцні, красиві. Мають приємний блиск, добре регулюють температуру тіла. До недоліків шовку можна віднести те, що тканина сильно мнеться і чутлива до дії ультрафіолетових променів. Часто до натурального шовкового волокна додають іншого роду волокна для отримання нових цікавих фактур і різних ефектних переплетень.
Вовна - натуральні волокна тваринного (білкового) походження. Як сировина використовується волосяний покрив тварин - овеча вовна, верблюжа вовна, вовна лами, кролика і інш. У групу вовняних тканин входять: саржа, сукно, твід, бостон, коверкот, шевйот, дюветин і пр. Вовна різних тварин відрізняється за якістю, властивостями і областю застосування. Єдина загальна характеристика всіх типів вовни - це виняткова здібність втримувати тепло. Значну масу вовни (94-96%) для підприємств текстильної промисловості постачає вівчарство. Натуральні вовняні тканини м'які, еластичні, легкі, повітронепроникні. Товщина тканин може бути різною, існують як товсті, так тонкі вовняні матерії. Тканини з вовни практично не мнуться.
Натуральне волокно мінерального походження: азбест
Азбест (грецьке - незруйновний) - збірна назва групи тонковолокнистих мінералів з класу силікатів. У природі це агрегати з просторовою структурою у вигляді найтонших гнучких волокон. Застосовується в самих різних областях, наприклад в будівництві, автомобільній промисловості і ракетобудування. По хімічному складу азбест являє собою водні силікати магнію, заліза, кальцію і залягає в гірських породах у вигляді жил і прожилків.
Натуральні волокна рослинного походження
Основною речовиною, що становить волокна рослинного походження, є целюлоза. Це тверда важко розчинна речовина, складається з ланок С6Н10О5. Крім целюлози в рослинних волокнах присутні віск, жири, білкові, фарбувальні речовини і інш.
Бавовна - це натуральне волокно рослинного походження. Отримують бавовну з волокон сім'я рослин бавовнику. На основі бавовни виготовляють: сатин, батист, марлевка, ситець, деним, фланель, канифас, тик, бязь, маркізет, перкаль, нансук, органди, піке, поплін, вуаль і інші тканини. Достоїнствами бавовняної тканини є: міцність, висока зносостійкість, стійкість до дії лугів і еластичність. Тканина тепла, м'яка і приємна на дотик, добре вбирає вологу, не електризується. До недоліків тканини відносять високе зминання, через малу частку пружної деформації. Іноді до тканин бавовняної групи додають віскозу, і тоді на їх матовій поверхні з'являється дивовижний блиск або узор.
Льон - це натуральне і екологічно чисте волокно рослинного походження. Сировиною для виробництва льону служить стебло трав'янистої рослини з однойменною назвою. Льняні тканини гігієнічні, міцні, м'які на дотик, з хорошими влаго- і воздухопроницаемими властивостями. Однак, тканини з льону через незначну розтяжність і слабу пружність волокна надзвичайно сильно мнуться і погано гладяться, а також неабияко сідають при стирки. Частіше за все вироби з льняної тканини випускаються природного кольору (від сірого до бежовий). Мають приємний блиск.
Джут здавна використовується для виготовлення мотузок і мішковини, а також як натуральна основа для килимів і лінолеуму. Джутове волокно отримують з однойменної рослини, що виростає головним чином в Індії і Бангладеш. Ткане джутовое підлогове покриття м'якше, ніж кокосове або сизалеве, тому підходить тільки для приміщень, де немає пожвавленого руху, наприклад спалений. Тут текстура виробів з джуту стане додатковою перевагою - по них приємно ходити босоніж.
Кокосове волокно (койр) отримують з горіхів кокосової пальми. З койра роблять міцні і пружні підлогові покриття - килими, рогожі і придверні килимки. Кокосове волокно відрізняється надзвичайною зносостійкістю, але воно колюче і насилу піддається забарвленню.
Пенька (волокна стебел конопель) надзвичайно міцна, не схильна до гниття і не боїться солоної води, а також не вицвітає і не псується на ярком світлу. У коноплях, що вирощуються для текстильної промисловості, відсутні активні наркотичні компоненти. Вона прекрасно розростається і не потребує хімічного захисту або підгодівлі. З неї роблять пеньку і грубе сукно. У поєднанні з іншими, більш м'якими натуральними волокнами коноплі є сировиною для легких і зручних тканин, які можна використати самими різними способами.
ХІМІЧНІ ВОЛОКНА. Класифікацію хімічних волокон здійснюють за походженням сировини, з якої їх виробляють. Якщо сировиною для виробництва хімічного волокна є природний полімер, волокно називають штучним. Якщо ж сировиною є продукти органічного синтезу, то й хімічне волокно називають синтетичним.
Для виробництва хімічних волокон придатні полімери з довгими, лінійними або злегка розгалуженими макромолекулами, що мають досить велику відносну молекулярну масу й здатні або плавитися без розкладу, або розчинятися у певних розчинниках. У кожного волокна є свої переваги й недоліки. Тому однозначно стверджувати, що волокно, з якого виготовлена тканина погане чи гарне, не можна. Одне й те саме волокно може бути непридатним для одних цілей і незамінним для інших. Успіхи вчених і технологів у створенні волокон незаперечні. Так, нині виготовляють надміцні, термостійкі, хемостійкі, еластичні, негорючі та багато інших видів волокон.
ХІМІЧНІ ШТУЧНІ ВОЛОКНА. Вони з'явилися завдяки досягненням сучасної хімії.
До штучних волокон належать волокна, виготовлені шляхом хімічної обробки природної сировини целюлозного й білкового походження.
Виготовляючи їх спершу готують прядильний розплав чи розчин, тому що для вироблення хімічних волокон необхідно, щоб молекули сировини були рухливі. Тільки так їх можна розмістити вздовж осі утворюваного волокна й сформувати нитку.
Зробити тверду речовину рухливою можна двома способами — нагріти її до температури, вищої за температуру плавлення, або ж розчинити. Перший спосіб для целюлози не придатний, бо внаслідок нагрівання вона руйнується. Тому природний полімер целюлозу піддають хімічній обробці ангідридом етанової кислоти (СН3СО)2О, а утворений продукт реакції розчиняють у відповідних розчинниках. Утворену однорідну рідку суміш за спеціальними технологіями перетворюють на волокно, наприклад ацетатне волокно. Воно добре зберігає тепло, м'яке, мало мнеться, майже не збігається від прання, має приємний блиск. Однак, маючи низку цінних властивостей, воно поступається перед натуральними за гігієнічними характеристиками.
Виробництво ацетатного волокна було розпочато у Франції наприкінці ХІХ ст. й понад 100 років успішно розвивається.
Ще одне штучне волокно — віскозне — добувають з целюлози, яку піддають хімічній обробці з використанням нітратної кислоти. Віскозне волокно багато в чому схоже з натуральними волокнами (льоном і бавовною). Тканина з віскози має шовковистий блиск, приємна на дотик, м'яка, гігроскопічна, легко та рівномірно зафарбовується. Через неї добре проникає повітря, тобто в одязі з такої тканини тіло «дихає», що у спеку створює відчуття прохолоди. Завдяки переліченим властивостям віскозне волокно здобуло популярність і використовується у великих кількостях.
Тонше за шовк віскозне мікроволокно під назвою «мікромодал» зовні схоже на натуральний шовк, бархатисте, м'яке й дуже легке. Відомим вам застосуванням цього волокна є виготовлення панчіх і колгот.
До штучних волокон, виготовлених на основі целюлози, належить і мідноамоніачне волокно, яке використовують у виробництві килимів, технічних тканин, трикотажних виробів.
У процесі виготовлення хімічних волокон можна змінювати властивості волокна, а отже, з одного волокноутворюючого полімеру одержувати широкий асортимент виробів, поліпшувати їх зовнішній вигляд
Штучні волокна одержують шляхом переробки природних полімерів, здебільшого целюлози, хімічним способом. Вони набагато дешевші за натуральні, мають більшу зносостійкість. Прикладом волокон цієї групи є віскозне, ацетатне та мідноамоніачне волокна.
СИНТЕТИЧНІ ВОЛОКНА. Це теж хімічні волокна, але для їхнього виробництва не використовується натуральна (природна) сировина. З продуктів переробки нафти, кам'яного вугілля, природного газу спершу добувають полімер, який далі перетворюють на волокно, а термостійкі полімери просто розплавляють.
Виробництво синтетичних волокон розпочалося пізніше штучних — у 60-ті роки ХХ ст. Але на сьогодні воно зростає швидшими темпами, порівняно з виробництвом штучних волокон. Пояснюється це доступністю відносно дешевої сировини, попитом на синтетичні волокна, зумовленим низкою їхніх цінних властивостей.
Синтетичні волокна на відміну від штучних від початку й до кінця виготовляють із продуктів переробки вуглеводневої сировини.
Популярними нині є поліпропіленове, полівінілхлоридне, поліуретанове волокна, капрон, поліестер, акрил, еластан та інші синтетичні волокна.
Виробництво синтетичних волокон з року в рік зростає, тому що вони легкі, міцні, довговічні, швидко сохнуть, слабко мнуться. Тому багато синтетичних волокон (у побуті їх називають «синтетика») застосовують у виробництві модного вбрання, спортивного одягу та взуття, спецодягу, необхідного для безпечного перебування в екстремальних умовах, і багатьох інших товарів. Розглянемо конкретні приклади найпоширеніших синтетичних волокон.
Поліпропіленове волокно — це синтетичне волокно, виготовлене з розплаву поліпропілену. Воно також стійке до дії відбілювачів, кислот, органічних розчинників, його не псують цвілеві гриби, бактерії й комахи. Спецодяг, синтетичні килими, ковдри, тканини для пошиття верхнього одягу — це окремі приклади його застосування.
Поліестер (поліефір) — волокно, виготовлене з продукту кополімеризації двохатомного насиченого спирту етан-1,2-діолу (етиленгліколю) з терефталевою кислотою. З поліестеру виготовляють штучне хутро і килими, комбіновані тканини, до складу яких можуть входити шерсть, бавовна, льон. З таких тканин шиють верхній одяг, а також гардинно-тюлеві вироби.
Полівінілхлоридне (ПВХ) волокно формують із розчинів полівінілхлориду. Розглядаючи полімери, ми відзначали таку властивість полівінілхлориду, як негорючість. Ця ж властивість притаманна й волокну, яке вам доводилося не раз бачити, бо виготовленими з нього тканинами оббиті сидіння автомобілів, літаків, потягів тощо.
Еластан (поліуретанове волокно), або спандекс, формують із розчинів і розплавів синтетичної високомолекулярної сполуки під назвою поліуретан. Основна властивість еластану, як і каучуків, — еластичність. Що більший вміст еластану в тканині (його додають до багатьох видів волокон), то краще вона розтягується. Вироби з такого матеріалу облягають фігуру, зберігають форму тривалий час, легкі й зручні під час носіння. Завдяки цим властивостям еластан нині популярний у виробництві спортивних костюмів, блузок, сорочок, штанів, купальних костюмів.
Капрон (нейлон-6) — синтетичний полімер, структурними ланками якого є залишки 6-аміногексанової (ε-амінокапронової) кислоти. Хімічна будова цієї амінокислоти така, що характеристичні групи —NH2 і —СООН розташовані біля крайніх атомів Карбону H2N — (CH2)5 — COOH.
Як бачимо, прототипом для створення капрону слугувало утворення природних полімерів — білків. Серед природних волокон аналогічно утворюються волокна вовни й шовку.
Капрон — стійка до більшості розчинників тверда речовина білого кольору, пом'якшується за температури 210 °С. З розплаву капрону можна легко витягувати нитки навіть у лабораторних умовах.
Капронове волокно еластичне, дуже міцне, стійке до стирання та згинання, негігроскопічне, з нього виготовляють канати. Рибалкам ці властивості капрону теж добре відомі, адже з капронових волокон виготовляють рибацькі сітки, волосінь. Багато капрону переробляють на комбіновані волокна, з яких виготовляють спортивні костюми, панчохи, шкарпетки, купальники тощо. Проте є в капрону й небажані властивості — він нестійкий до нагрівання, дії кислот і лугів. Через негігроскопічність капронового одягу людина в ньому швидко пітніє.
Дайте відповідь на запитання:
1. Назвіть представників волокон рослинного походження.
2. Яка сировина необхідна для отримання віскозного волокна?
3. Порівняйте властивості мідно-амоніачного та поліестерового волокон. Визначте переваги та недоліки кожного з волокон.
2022-2023 навчальний рік Викладач О. Швидка.
___________________________-__________________________________________________________________________________________________________________
28 вітня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Урок № 2
Найменування компетенцій: Поняття про текстильні волокна. Види волокон. Класифікація волокон. Сировина, способи одержання, властивості, основні ознаки.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Теоретичні відомості:
Текстильні волокна — це тонкі пружні ворсинки обмеженої довжини, що використовують для виготовлення пряжі і текстильних виробів. Їх поділяють на елементарні і технічні.
Елементарними називаються одиничні волокна неподільні на мілкіші (бавовна, вовна, шовк, хімічні волокна).
Технічні волокна складаються з поздовжньо складених та скріплених елементарних волокон (конопля, льон, джут, кенаф, пенька та ін.). Окремі елементарні волокна в технічному волокні склеєні природною клейовою речовиною — пектином.
Довжина волокон вимірюється в мм, поперечний переріз в мкм. Таку нитку називають пряжею. Текстильні волокна повинні володіти такими властивостями: прядильною здатністю, значною міцністю, гігроскопічністю, гнучкістю, опором стиранню, певною щільністю, відносним видовженням. Крім того, вони мають бути розсипчастими (легко ділитися), малоелектризуючими, мати мало дефектів. За походженням усі текстильні волокна поділяють на натуральні та хімічні.
Натуральні волокна
Натуральні волокна – найцінніші, найкоштовніші й найкорисніші для здоров’я людини, бо існують у природі. Вони є рослинного, тваринного та мінерального походження.
Рослинного походження

Волокно льону
Сировиною для натуральних волокон рослинного походження є бавовник, льон, коноплі, джут, кенаф та ін. рослини. Для виготовлення волокон використовують насіння, плоди, стебла та листя тих чи інших рослин.
Волокна бавовни – це тонкі волоски, які покривають поверхню насіння бавовника – кущоподібної рослини. Бавовна – це один з видів сировини текстильної промисловості. З бавовни отримують тонку, рівномірну і міцну пряжу і роблять з неї найрізноманітніші тканини — від найтонших до товстих оббивних тканин. Виготовляють різні текстильні матеріали та вироби.
Лляне́ волокно́ також льоноволокно́ — текстильне волокно рослинного походження, одержане з стебел льону-довгунця - однолітньої трав'янистої рослини. У сировинному балансі текстильної промисловості льоноволокно посідає друге місце після бавовни. Льоноволокно використовують для виготовлення тканин різного призначення – від витонченого батисту до грубого брезенту, парусини.
Луб'яне волокно — текстильні волокна, які отримують із стебел і листя рослин. До них належать ще, крім льону, коноплеволокно, джут, кенаф, рамі, мачула, які досить обмежено використовують у вироб¬ництві тканин побутового призначення, але широко використовують для виробництва різноманітних текстильних виробів технічного при¬значення.
Тваринного походження
Волокно тваринного походження одержують з волосяного покриву (вовни) овець, кіз, верблюдів та ін. тварин або з коконів (шовку) шовкопрядів. Вовна є сировиною для валяльно-повстяного, а вовняна пряжа — для текстильного і трикотажного виробництва. Шовк-сирець використовують безпосередньо або після скручування головним чином для виготовлення тканин.
Волокно вовни — волосяний покрив тварин, який переробляють у пряжу або войлок. Звичайна вовна — це волосяний покрив овець. Вовну, яку отримують від інших тварин (лам, кіз, верблюдів), називають відповідно назві тварин.
Натуральний шовк — це тонкі текстильні нитки, які отримують з коконів шовкопрядів: тутового та дубового. Шовкопряд має чотири стадії розвитку: яйце (відкладене метеликом), гусінь, лялечка й метелик. Нитку натурального шовку, що отримують під час кокономотання, називають шовком-сирцем.
Волокно мінерального походження утворюється в гірських породах та лаві. До них належить, наприклад, азбестове волокно, пряжа якого йде на вироблення вогнестійких, фільтрувальних та ін. технічних тканин.
Хімічні волокна
Хімі́чні воло́кна — волокна, які одержують з продуктів хімічної переробки природних полімерів (штучні волокна) або з синтетичних полімерів (синтетичні волокна). Вони виготовляються промисловим методом на комбінатах хімічних волокон за допомогою спеціального обладнання. Вихідною сировиною для виготовлення хімічних волокон є природні або синтезовані високомолекулярні сполуки – полімери.
Штучні волокна
Штучні волокна– волокна, які одержують з продуктів хімічної переробки природних полімерів
Віскозне волокно (viscose) – це регенероване целюлозне волокно, яке отримують в результаті віскозного процесу, що складається з: підготовки целюлози, прядильного розчину, формування волокна та оздоблення.
Ацетатне волокно – це волокно ацетилцелюлозне, в якому 74-92 відсотки гідроксильних груп є ацетильованими. Виробляють його з деревини або бавовняної целюлози, яка проходить обробку оцтовим ангідридом при присутності двох кислот: сірчаної і оцтової.
Триацетатне волокно виготовляють з деревини або бавовняної целюлози. Підготовку сировини виконують так само, як і при виготовленні ацетатного волокна.
Синтетичні волокна
Синтетичне волокно — хімічне волокно, яке формують із синтетичних полімерів. У промисловості для одержання синтетичних волокон застосовують: поліаміди, поліефіри, поліакрилонітрил, поліолефіни, полівінілхлорид, полівініловий спирт.
Капрон — сировиною для його виробництва є капролактам, який виробляють з продуктів переробки нафти та вугілля.
Анід — сировиною для виробництва аніду є сіль АГ.
Лавсан — сировиною для виробництва лавсану є діметиловий ефір терефталевої кислоти та етиленгліколь.
Нітрон — сировиною для його виготовлення є акрилонітрил, який синтезують з пропилену та аміаку або ацетилену та синильної кислоти.
Поліуретан (polyurethane) або спа́ндекс (spandex) – Канада та США, ла́йкра (lycra) або неолан (neolan) – Японія, ворін – Італія, також еласта́н, лайкра — загальна назва всіх видів поліуретанових еластичних ниток, високоеластичних каучукоподібних волокон.
Сировиною для виробництва спандексу є діїзоціанати та гліколіз, з яких синтезують поліуретан — вихідну сировину для виготовлення спандексу.
Дайте відповідь на запитання:
1. Що таке волокно?
2. Чим відрізняється волокно від текстильного волокна?
3. Які бувають текстильні волокна?
4. Визнач, які волокна належать до натуральних рослинного походження, а які — до тваринного походження:
а) шовк,
б) льон,
в) вовна,
г) бавовна, ґ) азбест.
________________________________________________________________________________________________________________________________
25 квітня 20 22 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація матеріалів для виготовлення швейних виробів
Урок № 1
Найменування компетенцій: класифікація швейних матеріалів. Вимоги до одягу і матеріалів, що використовуються для виготовлення швейних виробів.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
11 квітня 2022 року
КРВ 3.4
Навчальні компетенції: асортимент матеріалів для виконання ремонту виробів.
Урок № 49
Найменування компетенцій: лабораторно-практична робота: підбір матеріалів відповідно тканинам виробу та їх властивостям для виконання ремонту окремих деталей виробу.
Мета: навчити здобувачів освіти визначати ступінь пошкодження виробу, вибирати варіанти ремонту, підбирати зразки нових видів матеріалів для ремонту.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки тканин, шкіри, хутра, оздоблювальних матеріалів, які можуть бути використані для ремонту, текстильна лупа, препарувальна голка, клей, ручні голки, швейна універсальна машина TYPICAL GC5160M, краєобметувальний оверлок, праска.
Хід роботи
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Розглянути пошкодження виробу, визначити способи ремонту.
3. Із наявних матеріалів підібрати зразки тканин і матеріалів, які з основним матеріалом відповідали законам і правилам композиції одягу.
Короткий зміст уроку:
Оновлюють одяг в більшості випадків з використанням оздоблювальних матеріалів, оскільки можливостей перекрою деталей виробу обмежені. Оздоблювальні матеріали використовуються при заміні та маскування зношених ділянок і деталей, з їхньою допомогою виріб набуває нову форму та пропорції; поєднанням різних по кольору і фактурі матеріалів досягається новизна сприйняття виробу. Манжети, рукава, комір, планка, кокетки, хлястики, пати та інші деталі , виконані з нового матеріалу, дозволяють не тільки приховати експлуатаційні дефекти, але при необхідності змінити розміри виробу, надати йому сучасного вигляду.
Найбільш прийнятними для відновлення одягу є обробка різними матеріалами, декоративними деталями й обробка фурнітурою.
У якості додаткових оздоблювальних матеріалів використовують:
• хутро;
• шкіра;
• оксамит;
• трикотаж і т.д.
При цьому слід зазначити, що ефект обробки досягається сполученням обробки тканинами двох кольорів або однакових кольорів різної інтенсивності тонів.
Оздоблювальні тканини і матеріали повинні гармоніювати з основним матеріалом за кольором, підходити за щільністю та фактурою, відповідати законам і правилам композиції одягу.
Оформити лабораторно-практичну роботу в таблиці:
№
з/п Назва тканини та зразок основної тканини Малюнок моделі виробу та пошкодження Зразок матеріалів для ремонту Зразок ниток
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4 квітня 2022 року
КРВ 3.4
Навчальні компетенції: асортимент матеріалів для виконання ремонту виробів.
Урок № 48
Найменування компетенцій: асортимент, класифікація характеристика та властивості матеріалів для виконання ремонту окремих деталей виробів.
Сайт:
Короткий зміст уроку:
Оновлюють одяг в більшості випадків із застосуванням обробних матеріалів, оскільки можливості перекроювання деталей виробу обмежені різницею прокроїв, наявністю зношених ділянок виробу (знос матеріалу по низу рукавів, краю бортів, кишеням). Обробні матеріали використовуються при заміні і маскуванні зношених місць і деталей, з їх допомогою виріб набуває нової форми і пропорції; поєднанням різних за кольором і фактурі матеріалів досягається новизна сприйняття виробу. Манжети, рукави, комір, планка, кокетка, хлястики, пати і інші деталі, виконані з нового матеріалу, дозволяють не лише приховати експлуатаційні дефекти, але у разі потреби змінити розміри виробу, надати йому сучасному вигляду
Ремонт пошкоджених ділянок (порізи, розриви, діри), виконують художнім штопанням, штукуванням, різними вставками (при порушенні цілісності або значної міри зносу ділянок матеріалу) нитковим або клейовим способом. Вставку вирізують відповідно до напряму переплетення, ворсу, малюнка за розміром пошкодженої ділянки деталі.
Для виготовлення одягу використовуються текстильні, шкіряні і плівкові матеріали. Текстильні матеріали в залежності від способу виробництва бувають трьох видів: тканини, трикотаж і неткані матеріали
При виготовленні одягу найбільш часто застосовують ткані матеріали, характерною особливістю яких є наявність двох переплетених взаємно перпендикулярних систем ниток - поздовжніх (основних) і поперечних. Особливості способу переплетення ниток визначають вид тканини: полотняна, саржева, атласна і сатинова. Характер переплетення ниток має істотне значення при утворенні механічних ушкоджень одягу. Так, полотняні тканини легко рвуться вздовж основи, в той час як деякі саржеві тканини (наприклад, фланель) - поперек основи. Розрив атласних тканин відбувається однаково часто як по основі, так і поперек неї.
Шкіряні матеріали виробляють з шкур різних тварин (великої рогатої худоби, коней, моржів, свиней, кіз і т. д.). У процесі вироблення шкіра ущільняється, стає більш гладкою і набуває однорідності. Пошкодження шкіряних виробів прослідковується набагато рідше. Такі випадки стосуються перш за все зміни зовнішнього стану речей через кілька років користування, появу тріщин або потертостей
Також одним з поширених методів є клейовий спосіб відновлення споживчих властивостей одягу, який використовується для усунення розриву, потертості абсолютно різних предметів одягу. Це стосується, наприклад, виробів з хутра, овчини, велюру, ворсової шкіри і плащових матеріалів.
Скажімо, якщо у виробах з хутра послабилася шкіра, її необхідно зміцнити тонким і щільним текстильним полотном.
Дайте відповідь на запитання:
1. В якому напрямку частіше рвуться тканини полотняного переплетення?
2. Які матеріали дають оптимальний результат при ремонті рукавів в шкільній формі?
3. В шкіряній куртці розрив рукава. Який спосіб ремонту Ви виберете?

Для першого курсу
травня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Урок № 2
Найменування компетенцій: Поняття про текстильні волокна. Види волокон. Класифікація волокон. Сировина, способи одержання, властивості, основні ознаки.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Теоретичні відомості:
Текстильні волокна — це тонкі пружні ворсинки обмеженої довжини, що використовують для виготовлення пряжі і текстильних виробів. Їх поділяють на елементарні і технічні.
Елементарними називаються одиничні волокна неподільні на мілкіші (бавовна, вовна, шовк, хімічні волокна).
Технічні волокна складаються з поздовжньо складених та скріплених елементарних волокон (конопля, льон, джут, кенаф, пенька та ін.). Окремі елементарні волокна в технічному волокні склеєні природною клейовою речовиною — пектином.
Довжина волокон вимірюється в мм, поперечний переріз в мкм. Таку нитку називають пряжею. Текстильні волокна повинні володіти такими властивостями: прядильною здатністю, значною міцністю, гігроскопічністю, гнучкістю, опором стиранню, певною щільністю, відносним видовженням. Крім того, вони мають бути розсипчастими (легко ділитися), малоелектризуючими, мати мало дефектів. За походженням усі текстильні волокна поділяють на натуральні та хімічні.
Натуральні волокна
Натуральні волокна – найцінніші, найкоштовніші й найкорисніші для здоров’я людини, бо існують у природі. Вони є рослинного, тваринного та мінерального походження.
Рослинного походження

Для першого курсу
травня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація матеріалів для виготовлення швейних виробів
Урок № 1
Найменування компетенцій: класифікація швейних матеріалів. Вимоги до одягу і матеріалів, що використовуються для виготовлення швейних виробів.

Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Сайт:
http://comexpert-2.pto.org.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=1513:... – класифікація швейних матеріалів.
Теоретичні відомості:
Для виготовлення одягу використовується велика кількість різноманітних матеріалів, які відрізняються структурою, властивостями, способом виготовлення.
Матеріали, які використовуються при виготовленні одягу, поділяються на текстильні та не текстильні. Найбільш широко використовуються текстильні матеріали, які виробляють з пряжі та ниток - продукції текстильних виробництв. Це тканини, трикотажні та неткані полотна, швейні нитки. Нетекстильні матеріали випускають підприємства інших галузей промисловості. Це такі матеріали як: штучні шкіри, плівки, матеріали з плівковими покриттями, клеї, натуральні шкіри та хутро.
Всі матеріали, які використовуються в швейному виробництві при виготовленні одягу, поділяються на групи за призначенням:
1. Основні матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей верху швейного виробу.
2. Підкладкові матеріали - матеріали для виготовлення деталей підкладки в верхньому одязі (тканини та трикотажні полотна).
3. Утеплювальні матеріали - матеріали для теплоізоляційних прокладок в одязі (ватини, хутро, пух, поролон та інші).
4. Прокладкові матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей прокладки в одязі для надання їм необхідної жорсткості та форми (тканини, неткані полотна, тасьми, стрічки та інші).
5. Матеріали для з'єднання деталей одягу (швейні нитки, клейові матеріали).
6. Оздоблювальні матеріали - матеріали для декоративного оздоблення одягу (мереживо, стрічки, тасьми, шнури, сутаж та інші.).
7. Фурнітура - допоміжні вироби для застібок в одязі та для його оздоблення (ґудзики, тасьма - блискавка, кнопки, гачки, петлі, пряжки та інші).
Для правильного та раціонального використання матеріалів необхідно знати властивості цих матеріалів, вміти визначати ці властивості.
У процесі використання одяг повинен задовольняти різні потреби людини – як матеріальні , так і нематеріальні, що залежить від їх матеріального, культурного рівня, а також віку. Сутність матеріальних потреб полягає у створені умов для підтримування нормальної життєдіяльності організму людини. Найважливішими чинниками, що впливають на формування потреб в одязі, є його виробництво, чисельність населення і його статево - віковий й соціальний склад, типологія населення та природно-кліматичні умови.
Одяг повинен захищати тіло людини від несприятливих зовнішніх природних умов, в той же час він має й естетичну функцію – повинен прикрашати людину. Нематеріальні потреби зумовлені естетичними ідеалами і поглядами людини, що формуються в певному соціальному середовищі, в якому людина проживає. Значний вплив на формування нематеріальних потреб споживачів має художній стиль і мода, рівень використання новітніх матеріалів й сучасних технологій у виготовленні одягу, матеріальний і культурний рівень населення, національні звичаї і традиції. Вимоги з боку споживачів поділяються на загальні (для всіх видів швейних виробів) та специфічні (для окремих виробів) з урахуванням конкретного цільового призначення, умов експлуатації, статево-вікових ознак тощо.
До загальних вимог до одягу відносяться: фізіологічність, гігієнічність, ергономічність, естетичність і надійність. Ергономічні вимоги визначаються особливостями людини й оточуючого середовища. Швейні вироби повинні відповідати антропометричним ознакам тіла людини, створювати комфортність у процесі експлуатації, мати незначну масу, бути зручними у користуванні.
Ергономічні вимоги до одягу поділяють на: фізіологічні, гігієнічні, антропометричні, й психофізіологічні.
Фізіологічні вимоги до одягу визначають відповідність виробу фізіологічним особливостям людини. Основою існування людського організму є обмін речовин, в процесі якого організм отримує та засвоює поживні речовини й кисень, витрачає енергію і виділяє в оточуюче середовище надлишкове тепло, вологу та інші продукти своєї життєдіяльності. Інтервали температурних умов існування людського організму не значні, практично відчувається зміна температури на десяті долі градуса. Нормальними для організму людини вважаються умови, коли внутрішня температура тіла зберігається на рівні 370 С. Нагрівання ж тіла до 42-430 С може призвести до смерті. При збереженні за допомогою одягу постійної температури тіла обмін речовин в організмі протікає з однаковою швидкістю й забезпечує активну діяльність в різних кліматичних умовах. Для забезпечення фізіологічних вимог важливе значення має маса, жорсткість та тертя між шарами пакету одягу та шкірою людини.
Гігієнічні вимоги до одягу обумовлені необхідністю підтримання гігієнічних умов для життєдіяльності людини, її працездатності при взаємодії з середовищем. Гігієнічні вимоги до одягу – це вимоги, які передбачають забезпечення безпечних і нешкідливих умов для життєдіяльності людини при його взаємодії з виробом та середовищем. Гігієнічні вимоги до одягу направлені на попередження виникнення захворювань і створення умов для збереження здоров’я. У відповідності до фізіологічних та гігієнічних вимог одяг в повинен виконувати дві функції: 1). захищати тіло від несприятливих факторів зовнішнього середовища (дії високих і низьких температур, надлишкової сонячної радіації, вітру, атмосферних опадів – туману, дощу і снігу; механічних ушкоджень – подряпин, забоїв, укусів тварин і комах;
2). Створює необхідні комфортні умови для нормального функціонування організму: зберігає стабільність температури тіла; виводить продукти обміну – вологи, пари, вуглекислого газу, солі, шкірного сала, лусок епідермісу; створює перепони для проникнення з зовні пилюги, грязі та мікробів. До важливих гігієнічних вимог одягу відноситься безпека . Одяг не повинен виділяти шкідливих речовин, викликати алергію та електризуватися. Накопичення електричних зарядів і розрядка їх в момент дотику викликає неприємні больові відчуття, а утворене електричне поле одягу може погано впливати на стан нервової системи, процеси кровообігу та інші життєво важливі функції організму. Крім того, електризуємість одягу сприяє його забрудненню і деформації в процесі експлуатації.
Антропометричні вимоги характеризують відповідність конструкції виробу і його елементів формі і розмірам тіла людини, що забезпечує зручність користування виробом. Одяг повинен забезпечувати нормальні умови для дихання, кровообігу, запобігати втомі й не обмежувати рухів людини. Тому при проектуванні одягу необхідно враховувати розмірні характеристики тіла людини і його частин. Розмірні характеристики встановлюють залежно від розмірних ознак типових фігур з врахуванням необхідних припусків на вільне облягання та обираючи найзручніший вид застібки, форму коміра, кишень й інших деталей.
Психофізіологічні вимоги до одягу зумовлюються взаємодією людини з одягом з урахуванням психологічних, фізіологічних і психофізіологічних особливостей людини. Задоволення фізіологічних вимог досягається, коли одяг забезпечує діяльність людини з урахуванням її силових і швидкісних можливостей. Одяг, що відповідає антропометричним і гігієнічним вимогам, водночас задовольняє й фізіологічні потреби людини. Психофізіологічні вимоги задовольняються через естетичність одягу, хорошу посадку на фігурі людини, створення комфортних умов, коли одяг відповідає смакам і звичкам споживача.
Естетичні вимоги до одягу передбачають відповідність виробу соціальним ідеалам, стилевому направленню, що сформувався в моді. Краса одягу тісно пов’язана з його доцільністю. Одяг повинен бути практичним і разом з тим, прикрашати людину. Естетична цінність виявляється як співвідношення характеристики реального виробу до ідеалу, тобто, уявленню про прекрасне. Саме при формуванні естетичного ідеалу і відбувається виявлення естетичних потреб людей. Формування естетичного ідеалу відбувається в свідомості людей, перш за все, як міра співвідношення естетичної форми і змісту предмету. Змістом одягу є його утилітарні функції. Естетична цінність форми текстильних виробів визначається як співвідношення її до ергономічних властивостей. Естетичні уявлення виробляються у свідомості людей в залежності від того, яке їх реальне життя і які потреби вона породжує. На естетичні вимоги до одягу великий вплив здійснює стиль і мода.
Стиль – це історично сформована стійка система засобів і прийомів художньої виразності і обумовлена певним ідейним змістом. Художній стиль охоплює порівняно довгі етапи розвитку людства і відображає художній смак епохи. Так для одягу стародавніх греків і римлян, виготовленого способом драпірування, характерні вертикальні лінії, простата та чіткість форм. Такий одяг підкреслював силу, стрункість фігури, надавав благородство всьому образу людини.
Основою сучасного стилю в одязі є загальноєвропейський, на базі якого створюються моделі одягу самих різноманітних форм, що продиктовані тими чи іншими кліматичними, географічними, соціальними або економічними умовами. В основу стилю покладений принцип максимальної гармонії між людиною та оточуючим її світом. Основними ознаками такого стилю є максимальна доцільність, чистота, ясність, чіткість і довершеність форм та ліній.
Мода в одязі - це тимчасове панування в певному соціальному середовищі тих чи інших смаків, що проявляються в зовнішніх формах побуту, в особливостях костюма. За ступенем модності одяг розрізняють:
• виконаний за останнім словом моди;
• рекомендований як модний нинішнього сезону чи року;
• минулих років класичних форм, який залишається модним;
• той, що вийшов з моди;
• старомодний.
При оцінюванні естетичних властивостей одягу слід звертати увагу на форму, силует, крій одягу, колористичне рішення фактуру і туше матеріалів, цілісність композиції, ритм, пропорції (симетрію та асиметрію), масу, ансамблева єдність.
Вимоги до надійності швейних виробів. Швейні вироби, як і інші товари , повинні протягом певного відрізку часу виконувати свої основні функції, задовольняючи поставлені до них вимоги, що характеризуються надійністю.
Надійність швейних виробів визначається такими властивостями: довговічністю, збереженістю і ремонтопридатністю.
Довговічність одягу – це властивість зберігати товарний ресурс до фізичного або морального зносу. Показником довговічності є час використання (служби) до руйнування (зносу).
Збережуваність залежить від міцності основних матеріалів, способу з’єднання деталей, міцності фарбування, стабільності форми і розмірів в умовах експлуатації виробів.
Ремонтопридатність – швейних виробів залежить від їх конструкції і методів обробки. Можливість ремонту або повторного використання (перекроювання і переробки виробів) дозволяє збільшити термін служби виробів.
Домащнє завдання:
1. Виконайте замальовку домашнього жіночого халату.
2. Із наявних у вас зразків тканин, підберіть матеріал для виготовлення халату по ескізу.
3. Згідно вимог до одягу, обгрунтуйте раціональність вибору тканини.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
23- 28 березня 2022 року
Навчальні компетенції: асортимент тканини платтяно-блузочного асортименту.
Урок № 46-47
Лабораторно-практична робота №9
Найменування компетенцій: характеристика властивостей шовкових та вовняних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів.
Мета: навчити здобувачів освіти визначати назву, види волокнистого вмісту, обробки, будову, властивості, призначення шовкових та лляних тканин.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки тканин штучного та синтетичного шовку – 6шт., зразки вовняних тканин – 6шт., текстильна лупа, препарувальна голка, альбоми з колекціями шовкових та вовняних тканин, клей.
Хід роботи
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. За зразками колекції ознайомитися з назвами та зовнішнім виглядом, лицьовим та виворітними боками, будовою, обробкою.
3. Оглядаючи зразки тканин з штучного та синтетичного шовку, вовняні тканини визначити їхню назву, волокнистий вміст, переплетення, вид обробки, властивості, призначення.
4. Висновки записати в таблицю.
№
з/п Назва тканини Волокнистий вміст Переплетення Обробка Властивості Призначення
Теоретичні відомості
Тканини з віскозної пряжі посідають значне місце в асортименті шовкових тканин. Їх виробляють з одинарної та крученої пряжі 20, 0…20, 4 текс полотняним і дрібно візерунковим переплетенням. Тканини випускають набивними і строкатими.
Сорочкові тканини виробляють в основному з двокомпонентної віскозно-лавсанової або бавовняно-лавсанової пряжі. Переплетення дрібно візерункове або полотняне. Тканини цікаві за зовнішнім виглядом, мають високу зносостійкість, невелике зсідання, мало зминаються.
Ацетатні і триацетатні тканини виробляють з ниток 11, 1 чи 13, 3 текс пологого кручення саржевим або дрібно візерунковим переплетенням. Важливо підкреслити: ацетатні та триацетатні тканини мають порівняно високу щільність, вони гладенькі, пружні.
Платтяні тканини з синтетичних ниток набувають все більшого поширення завдяки наявності сировини, застосуванню текстурних синтетичних ниток, різноманітних поєднань синтетичних та штапельних ниток тощо.
За допомогою сумішей віскозних і капронових ниток та двошаровим переплетенням виробляють цікаві тканини з рельєфною фактурою.
Через підвищене зминання віскозних тканин її доводиться часто прасувати. При цьому слід мати на увазі, що недотримання температурних режимів волого-теплової обробки призводить до зміни кольору тканини, а інколи й до зменшення її міцності. Рекомендується прасувати віскозні тканини через зволожену бавовняну тканину при температурі 160…180С і лише потягом 30с.
Ацетатний шовк погано переносить нагрівання, тому треба бути особливо обережним під час прасування, дотримуючись температури 140С та часу прасування не більше 30с.
Вовняні тканини призначені в основному для пошиття одягу.
Залежно від виду пряжі вовняні тканини поділяють на камвольні та суконні.
Чисто вовняні платтяні тканини виробляють з одинарної пряжі 22, 2…365, 7 текс або крученої пряжі: 31, 2 *2 текс; 25 *2; 22, 2*2; 19, 2 * 2; 17, 8 * 2 текс.
Платтяні напіввовняні камвольні тканини виробляють з додаванням віскозних волокон, лавсану або нітрону. Введення лавсану підвищує міцність та зносостійкість тканин.
Серед платтяних напіввовняних камвольних тканин значно менше тканин крепових структур, ніж серед чисто вовняних. Основне значення мають тканини гладенькі, вироблені полотняним або саржевим переплетенням. Жакардових тканин випускають значно менше, ніж гладеньких, але більше, ніж набивних.
Костюмні тканини на відміну від платтяних повинні бути довговічними. Серед чисто вовняних костюмних камвольних тканин гладко фарбованих менше 30%, решта – строкато ткані тканини. Типовими гладко фарбованими чистововняними тканинами є бостон і креп, строкато тканими – трико.
Асортимент гладкофарбованих камвольних тканин становлять крепи, подібні до чисто вовняних тканин, і в невеликій кількості шевйоти, для вироблення яких додають бавовняну пряжу.
Костюмні й тонкосуконні тканини виробляють гладко фарбованими із пряжі 50, 0…83, 3 текс і крученими.
Пальтові тонкосуконні тканини виробляють із пряжі 166, 7 і 20 текс. Чисто вовняних пальтових тканин гладко фарбованих і строкатотканих випускають приблизно в однаковій кількості.
Драпи – це пальтові тканини, які виділяються серед інших деякими особливостями. Насамперед, драпи виготовляють складними переплетеннями, коли одна система ниток піткання переплітається з основою, формуючи лицьову поверхню, а інша – виворітну.
Чисто вовняні тканини мають високі теплозахисні властивості, вони пружні, м’які, стійкі до зминання, добре драпіруються. Недоліками їх є недостатня стійкість проти стирання, значне зсідання, у вологих умовах зникає ефект волого-теплової обробки.
У напіввовняних тканинах зменшується зсідання, збільшується міцність, стійкість до стирання порівняно з чистововняними. До їхніх недоліків можна віднести низьку драпірувальність, гігроскопічність, високу теплопровідність, блискучість
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
16-21 березня 2021 року
Навчальні компетенції: асортимент тканини платтяно-блузочного асортименту.
Урок № 44-45
Лабораторно-практична робота № 8
Найменування компетенцій: характеристика властивостей бавовняних та лляних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів.
Мета: навчити здобувачів освіти визначати назву, види волокнистого вмісту, обробки, будову, властивості, призначення бавовняних та лляних тканин.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки бавовняних тканин – 6шт., зразки лляних тканин – 6шт., текстильна лупа, препарувальна голка, альбоми з колекціями бавовняних та лляних тканин, клей.
Теоретичні відомості бавовняних танин
1. Ситці – одна з найбільш масових традиційних бавовняних тканин полотняного переплетення з кардної пряжі.
Найчастіше ситці бувають набивними, значно рідше – гладко фарбованими. Здебільшого ситці виготовляють з гладенькою поверхнею. Ці тканини використовують для виготовлення суконь, халатів, сорочок та спецодягу.
1. Бязі виготовляють полотняним переплетенням з кардної пряжі. Типовим для більшості бязів є застосування тоншої пряжі в основі та товщої у пітканні
Поверхнева щільність бязей 140…150 г/м2, ширина – 80…100см.
2. Білизняні тканини поділяють на бязеві, міткалеві та спеціальні. Всі вони використовуються для виготовлення постільної та натільної білизни і повинні мати високі гігієнічні властивості, гладку поверхню, витримувати довгу експлуатацію. Не випадково основна маса білизняних тканин виготовляється полотняним переплетенням, яке забезпечує їм високу міцність і стійку структуру з порівняно невисоким заповненням. Білизняні бязі виготовляють відбіленими з кардної пряжі 25, 0…29, 4 текс.
3. Сатини є тканинами багатоцільового використання: для виготовлення халатів, платтів, блузок, як підкладкові матеріали.
Сатини бувають гладко фарбовані та набивні, рідше – відбілені.
4. Платтяні тканини поділяють на літні, демісезонні та зимові. Взагалі ця група тканин – сама велика в асортименті бавовняних тканин.
До літніх тканин відносять:
- батист; - маркізет.
До демісезонних тканин належать:
- кашемір; - вовняна «іванівська»; - шотландка; - поплін; - репс сорочковий.
До зимових платтяних тканин належать:
- бумазея; - фланель; - байка.
5. Ворсові тканини використовують для виготовлення жіночих і дитячих платтів, костюмів. Ці тканини виробляють складним переплетенням.
Основною тканиною цієї групи є вельвет.
Теоретичні відомості лляних тканин
льняні тканини виготовляють з товстішої пряжі, ніж бавовняні, тому вони мають більші товщину і масу, а також більш гладеньку поверхню, м’який блиск, кращі порівняно з бавовняними тканинами гігієнічні показники. Крім того, льняні тканини мають значно вищу жорсткість, особливо під час розтягування, що пояснюється властивостями льону.
Найчастіше льняні тканини випускають відбіленими, строкатими, гладко фарбованими або набивними.
Гладкофарбовані льняні тканини виготовляють порівняно рідко, останнім часом у такому оформленні випускають велику кількість костюмно-платтяних тканин, а також деякі полотна.
Набивні льняні тканини призначені в основному для виготовлення драпіровок та занавісок, рідше – суконь, сорочок.
Качаті скатертні полотна виробляють здебільшого відбіленими, значно рідше напіввідбіленими, кольоровими і суровими.
Костюмно-платтяні льняні тканини – це одна з найбільш поширених груп асортименту, яка швидко розвивається. Сьогодні майже всі костюмно-платтяні тканини випускають з додаванням волокон лавсану, ведуться роботи з використанням інших синтетичних волокон.
льняні полотна цупкі й мало розтягуються, тому добре настилаються для розкрою, не пошкоджуються і не зминаються, але внаслідок гладенької і слизької поверхні можуть зсуватися під час розкрою. Цупкість і щільність льняних полотен спричиняють труднощі під час їх різання.
Для покращення фізико-механічних властивостей льняних і напівльняних тканин виконують спеціальну обробку, щоб вони менше зминалися і зсідалися.

Хід роботи
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Ознайомитися з колекцією бавовняних та лляних тканин, їхніми назвами, особливостями зовнішнього вигляду лицьового та виворітного боків, будови, виду обробки.
3. Взяти зразки бавовняних та лляних тканин і визначити їхню назву, волокнистий вміст, вид обробки, переплетення, властивості та призначення у швейному виробництві.
4. Висновки записати в таблицю.
№
з/п Назва тканини Волокнистий вміст Переплетення Обробка Власти-вості Призначення
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
14 березня 2022 року
Навчальні компетенції: асортимент тканини платтяно-блузочного асортименту.
Урок № 43
Найменування компетенцій: характеристика властивостей шовкових та вовняних тканин платтяного асортименту.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 139-146, 156-157
О.А. Патлашенко стор.
Сайт: https://subject.com.ua/technology/clothing/113.html -загальна характеристика асортименту шовкових тканин.
https://studfile.net/preview/7655535/page:49/ - асортимент вовняних тканин.
Короткий зміст уроку:
Асортимент шовкових тканин відрізняється великою різноманітністю, особливо за волокнистим складом, а також будовою тканин та видами обробки. До них належать тканини, які виробляють із натуральних, штучних та синтетичних ниток та волокон. 97% сучасного асортименту шовкових тканин становлять тканини, виготовлені із штучних і синтетичних волокон або з їх сполучень.
Шовкові тканини виробляють усіма видами ткацьких переплетень.
За забарвленням шовкові тканини бувають: сурові, напівбілі, гладко фарбовані, мелан¬жеві, пістряво ткані, вибілені, друковані. Значна частина тканин проходить спеціальні види обробки: малозбігальну, малозминальну, антистатичну, протипілінгову, водовідштов¬хувальну тощо. За призначенням шовкові тканини поділяють на: платтяні, костюмні, сорочкові, плащові, пальтові, під¬кладкові, меблево-декоративні. Відповідно до волокнистого вмісту усі шовкові тканини поділяють на 8 груп:
§ з натурального шовку;
§ з натурального шовку у суміші з іншими волокнами;
§ із штуч¬них ниток;
§ із штучних ниток у суміші з іншими волокнами;
§ із синтетичних ниток;
§ із синтетичних ниток у суміші з іншими волокнами;
§ із штучних волокон та із штучних волокон у суміші з іншими волокнами;
§ із синтетичних волокон та із синтетичних волокон у суміші з іншими волокнами.

Платтяні та платтяно-костюмні тканини – найчисельніша група шовкових тканин, яка різниться волокнистим вмістом , особливостями будови, способом основної та кінцевої обробки. За волокнистим складом платтяні й платтяно-костюмні тканини поділяють на шість груп.
Залежно від характеру поверхні та скрученості ниток платтяні й платтяно-костюмні тканини можуть бути креповими, гладкими, жакардовими та ворсовими.
Тканини із шовкових ниток і пряжі - тонкі, шовковисті, приємні на дотик тканини, з високими гігієнічними властивостями. Найвідоміші тканини із шовкових ниток: крепові ( креп-шифон, креп-жоржет, крепдешин), шовкові полотна, тканини жакардові, ворсові.
Тканини із шовкових ниток в поєднанні з іншими видами сировини порівняно з чистошовковими тканинами важчі, різняться волокнистим складом, особливостями будови, обробки. При виробництві цього виду тканин використовують різні за будовою та скрученістю нитки: текстуровані, модифіковані, фасонні, пологі, муслінові, крепові тощо.
Тканини із штучних ниток характеризуються гарним зовнішнім виглядом, добре драпуються, мають високі показники гігієнічних властивостей ( віскозні тканини), порівняно з тканинами з натуральних ниток вони важчі, більш грубі, жорсткіші, більше зминаються й збігаються. Ці тканини за обсягом виробництва посідають чільне місце серед шовкових тканин, бо в Україні є власна сировинна база для їх виробництва. Асортимент платтяних і платтяно-костюмних тканин постійно змінюється залежно від виду переплетення, а також від способів основної та кінцевої обробки (малозминальна, малозсідальна).
Сучасний асортимент платтяних, платтяно-костюмних тканин із синтетичних ниток і пряжі в поєднанні з іншими видами сировини поповнюється за рахунок виробництва шовкоподібних, бавовняноподібних та вовняноподібних тканин.
Вовняні тканини виробляють здебільшого з овечої (тонкої, на¬півтонкої, напівгрубої та грубої), козячої, верблюжої вовни. За¬стосовують також відходи вовняного вироб-ництва, штапельовані штучні та синтетичні волокна, хімічні нитки, бавовняну й нітронову пряжу. Поновлення асор¬тименту вовняних тканин відбувається за рахунок зменшення част¬ки вовняного волокна у напіввовняних тканинах без помітного зниження їх якості, покращення художньо-колористичного оформлення тканин, застосування різних видів спеціальної об¬робки (моле -стійкої, антистатичної, зносостійкої тощо). Вовняні тканини в Україні виробляє Чернігівський концерн "Чексіл", Хар¬ківське виробниче об'єднання, Одеська, Сумська суконні фабрики.
За видом сировини вовняні тканини поділяють на : чисто вовняні, до них належать тканини, в яких частка вовняних волокон не менше ніж 95 % ; вовняні — ткани¬ни, в яких частка вов¬няних волокон не менше ніж 70 % ; напіввовняні — тканини, в яких частка вовняних волокон не менше ніж 20 % . (ДСТУ 3047-95).
За забарвленням вовняні тканини бувають: гладко фарбовані, мелан¬жеві, барвистоткані, рідше вибілені, з печатним малюнком. Значна частина вовняних тканин проходить спеціальні види обробки: малозбігальну, малозминальну, антистатичну, протипілінгову, водовідштов¬хувальну тощо.
Вовняні тканини виробляють переплетеннями: простими, сладними, дрібновізерунковими, крупновізерунковими.
Платтяні камвольні тканини — найбільш тонкі, легкі (поверхнева густина 100...300 г/м2), мало щільні тканини із асортименту вовняних тканин. Їх виробляють полотняним, саржевим, похідними, складними переплетеннями. Виробляють як чисто вовняними, так і дво,-трикомпонентними: вовняно-нітроновими (40 % нітронових во¬локон), вовняно-віскозно-лавсановими, вовняно-віскозно-нітроновими з практично однаковим співвідношенням компонентів.
Тонкосукняні платтяні тканини виготовляють у меншому обся¬зі порівняно із камвольними платтяними. Ці тканини виробляють напіввовняними, з апаратної двокомпонентної (вовняно-нітронової, вовняно-віскозної, вовняно-капронової) змішаної пряжі. Такі тканини товстіші, важчі та м'якші за камвольні платтяні. Більшість цих тканин піддають звалюванню, ворсуванню, внаслідок чого на лицевій поверхні утворюється ворс, який частково закриває візерунок ткацького переплетення. Платтяні тонкосукняні тканини виготовляють полотняним, саржевим, похідним переплетеннями, за обробкою вони бувають гладко фарбованими, печатними.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть представників тканин із натурального шовку.
2. Якими видами переплетень виготовляють платтяні шовкові тканини?
3. Порівняйте властивості тканин із натурального і штучного шовку.
4. Подайте характеристику камвольних та сукняних вовняних тканин.
5. За рахунок яких видів волокон відбувається покращення основних властивостей вовняних тканин?
6.Що виступає в якості сировини для виробництва вовняних тканин?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
- 11 листопада 2021 року
Навчальні компетенції: будова та структура тканин.
Урок №12-13
Лабораторно-практична робота № 2
Тема: визначення виду ткацького переплетення та структури тканини.
Мета роботи: ознайомити здобувачів освіти з методами визначення виду ткацьких переплетень, виконувати замальовки переплетень,
навчити визначати лицьовий та виворітний бік тканини, волокнистий вміст.
Прилади та матеріали: зразки тканин з різними видами переплетень; текстильна лупа; препарувальна голка; схеми ткацьких переплетень в таб¬лицях.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
Завдання:
1. Визначити напрямок ниток основи і утоку (піткання).
2. Описати лицьовий і виворітний бік досліджуваного зразка тканини.
3. Схематично зобразити структурну будову тканини.
4. Визначити вид ткацького переплетення (за зразками).
5. Визначити рапорт ткацького переплетення (за зразками).
6. Охарактеризувати властивості тканин, які досліджуються.
Висновки оформити в вигляді таблиці.

Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
Методичні вказівки до виконання роботи
Основні ознаки визначення напряму нитки основи у тканині :
 Якщо зразок тканини із пругом, то нитка основи проходить вздовж пруга тканини,
 Напрям ниток основи та піткання визначають шляхом розтягуванням тканини: в напрямку нитки основи тканина розтягуються менше, ніж в напрямку піткання,
 Нитки основи звично більш тонкі, ніж піткані,
 У малощільних тканинах нитку основи визначають на просвіт: основна нитка більш рівномірна та прямолінійна,
 У тканинах в смужку напрям нитки основи співпадає із напрямом смуг,
 Нитку основи виготовляють із дорожчої сировини, ніж нитку піткання,
 У тканинах із начісним ворсом напрям начесування ворсу співпадає із напрямом нитки основи.

Основні ознаки визначення лицевого та виворітного боку в тканині :
 у тканинах із печатним малюнком з лицевого боку забарвлення яскравіше,
 у гладких тканинах виворітний бік більш пухнастий, тому що з лицевої сторони тканина обпалюється,
 окремі ткацькі дефекти (вузлики, петельки) виводяться на виворітний бік, тому з лицевого боку кількість текстильних дефектів мінімальна,
 у тканинах саржевих переплетень з лицевого боку косий
рубчик напрямлений знизу- вгору, зліва - направо,
 дорожча сировина (нитки) звичайно виводиться на лицевий бік. Наприклад, у напіввовняних тканинах з лицевого боку переважає вовняна пряжа, а в напівшовкових тканинах – шовкова,
 якщо малюнок переплетення з обох боків однаковий, то з лицевого боку він більш чіткий та рельєфний,
 у драпах і ворсовому сукні з лицевого боку ворс розташований більш упорядковано, а з виворітного - хаотично,
 у тканинах сатинового та атласного переплетень лицевий бік блискучий, а виворітній - матовий.
Залежно від структури поверхні та колористичного оформ¬лення тканини поділяють на однобічні та двобічні. До однобічних належать тканини, в яких виворітний бік відрізняється від лицевого будовою, обробкою. Ви¬ворітний бік таких тканин не може бути використаний в якості лицевого. До двобічних належать тка¬нини, в яких лицевий та виворітний боки відрізняються будовою та обробкою, але обидва боки можуть бути використані в якості лице¬вого (креп-сатин, габардин). Тканини залежно від виду переплетення поділяють на чотири класи:
 тканини простих (головних) переплетень (характеризуються гладкою однорідною поверхнею);
 тканини дрібновізерункових переплетень (характеризуються візерунками із дрібних фігур);
 тканини складних переплетень (утворюються із кількох систем ниток основи та піткання);
 тканини крупновізерункових (жакардових) переплетень (характеризуються різноманітними крупними візерунками).
До класу простих переплетень належать - полотняне, сар¬жеве, сатинове, атласне переплетення.
Клас дрібновізерункових переплетень поділяють на два підкласи: похідні переплетення та комбіновані переплетення. Похідні переплетення отримують в результаті посилення основних або пітканих перекриттів полотняного, саржевого, атласного, сатинового переплетень. Комбіновані переплетення отримують внаслідок поєднання двох або більше простих чи похідних переплетень та їх подальшої розроб¬ки. До похідних переплетень відносять – репсове, рогожка, посилена саржа, складна саржа, ламана чи зворотна саржа, посилений сатин, атлас. До комбінованих належать переплетення – орнаментальне, крепове, просвічуване, діагональне, вафельне.
Тканини складних переплетень виробляють з кількох систем основних та пітканих ниток, які в процесі формування тканини створюють її шари, розміщені один над одним та з'єднані між собою. До складних переплетень відносять дволицеві, мішкові, двошарові, ворсові, ажурні переплетення.
Тканини крупновізерункових переплетень виробляють на ткацьких станках з жакардовими машинами, тому їх ще називають жакардовими.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
8 листопада 2021 року
Навчальні компетенції: будова та структура тканин.
Урок №11
Найменування компетенцій: Основні показники структури тканини. Ткацькі переплетення. Види переплетень, ознаки, їх вплив на структуру тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
БУДОВА ТКАНИН
Будова (структура) тканин визначається такими основними показниками:
- структурою пряжі та ниток;
- видом ткацького переплетення;
- щільністю та заповненням;
- структурою лицевої та зворотної сторін.
Сукупність факторів структури тканини визначає її основні властивості:
- механічні (міцність, видовження, драпірування, стійкість до стирання та інші);
- фізичні (повітропроникливість, теплопровідність, пилоємність та інші);
- технологічні (розсунення ниток в швах, ковзання, пошкодження голкою та інші) та зовнішній вигляд. Під будовою тканин розуміють також взаємне розташування ниток основи та утоку і зв'язок між ними.
Структура пряжі та ниток
На структуру тканин впливають такі показники структури пряжі, як:
- волокнистий склад;
- система прядіння;
- товщина, щільність, стан поверхні (наявність ворсу, блиску);
- будова та спосіб виготовлення;
- ступінь та напрямок скручування.
Пряжа може мати різну структуру залежно від виду волокон, які входять до її складу, та способу прядіння.
Від волокнистого складу тканин залежать їх зовнішній вигляд (гладкість поверхні, блиск, природний колір) та властивості: міцність, видовження, пружність, теплопровідність, гігроскопічність, усадка та інші. Знання складу тканин та властивостей волокон, з яких вони виготовлені, дозволяє визначати призначення тканин, їх поведінку в процесі виготовлення одягу та його експлуатації (ковзання тканин при розкрої, обсипання та розсунення ниток в швах, усадка, зминання, формостійкість та інші), а також режими волого-теплових оброблень швейних виробів. Бавовняні тканини використовують для виготовлення білизни.
Ткацьке переплетення є однією з головних характеристик структури тканини. Нитки основи та утоку послідовно переплітаються між собою за певним порядком, який називається рапортом переплетення, внаслідок чого створюється тканина з характерними для даного переплетення структурою, зовнішнім виглядом та властивостями.
Щільність тканин характеризується абсолютною кількістю основних або уточних ниток, які розташовані на відрізку тканини довжиною 100 мм. Визначають щільність окремо по основі і по утоку. Тканини можуть бути рівнощільними, тобто мати однакову щільність і по основі і по утоку, та нерівнощільними, з різною щільністю по основі та утоку. Співвідношення абсолютних щільностей визначає форму чарунки тканини. При збільшенні щільності по основі нитки зсуваються в вертикальному напрямку, при збільшенні щільності по пітканні - в горизонтальному напрямку.
Дайте відповідь на запитання:
1. Як впливає волокнистий склад тканин на їх властивості?
2. Від яких чинників залежить будова тканин?
3. Дайте визначення таким поняттям як щільність (номінальна, фактична, максимальна), лінійне заповнення, поверхневе заповнення, пористість.
4. Як впливає вид ткацького переплетення на властивості тканин?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
1-4 листопада 2021 року
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок № 9-10
Найменування компетенцій: лабораторно- практична робота: визначення виду оздоблення тканин.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 54-67
О.А. Патлашенко ст 71-92
Сайт : https://ua.ivmelang.com/proizvodstvo/ozdoblyuvalne-virobnitstvo/ - оздоблювальне виробництво
Лабораторно-практична робота № 2
Тема: Оздоблення тканин.
Мета роботи: Ознайомити учнів з видами оздоблення тканин. Навчитися розпізнавати сурові, відбілені, гладкофарбовані, муліновані, меланжеві, строкатоткані, різнобічні, ворсові та інші тканини.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних видів тканин, препарувальна голка, текстильна лупа.
Порядок виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. За допомогою лупи визначити переплетення тканини.
3. Органолептичним способом визначити вид оздоблення тканини.
4. Написати висновки по роботі.
Основна література:
1. Лазур К.Р. Швейне виробництво: Підручник. – Львів: Арістей, 2004.
2. Патлашенко О.А. Матеріалознавство : Підручник. – К.: Арістей, 2007.
Короткі теоретичні відомості:
Оздоблення тканин являє собою хімічний спосіб обробки, іноді обробка тканин виконується механічним способом. При подібних процесах використовуються всілякі хімічні речовини, на відміну від виробництва тканини прядильним і ткацьким способами, де на волокна виявляється виключно механічний вплив.
обробка тканини полягає в наборі наступних процесів - відбілювання, фарбування, друкування, а також облагороджування тканини, що представляє собою заключний етап.
Обробка тканини являє собою заключну стадію самої обробки тканин, а саме процеси апретування тканин, висушування і ширення, ліквідацію можливих перекосів по пітканні і основі, стрижку, прасування, м’ягченння, декатировку, безусадкова обробку та інше. Це всі ті процеси, які призначені для поліпшення якості і зовнішнього вигляду тканини, сприяють збільшенню опірності тканини різних негативних впливів при подальшій експлуатації.
Обробка тканини
Щоб мати хоч якесь уявлення про обробку тканини, можна провести короткий опис основних способів обробки тканини, застосовуваних при обробці.

Металізація являє собою обробку за допомогою нанесення тонкого шару металу. При такому методі обробки може бути використана мідь, алюміній, олово, кадмій, срібло, золото, цинк та інші метали.
_____________________________________________________________________________________
1листопада 2021 року
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок №8
Найменування компетенцій: оздоблення тканини. Характеристика основних операцій оздоблення тканини. Види малюнків на тканині та їх різновиди. Заключне оздоблення тканини. Спеціальні обробки. Дефекти процесу і їх вплив на якість тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 54-67
О.А. Патлашенко ст 71-92
Сайт
https://studfile.net/preview/3546303/page:11/ - ткацтво
http://vdputextil.blogspot.com/p/blog-page_38.html - текстильна промисловість в Україні
https://uk.warbletoncouncil.org/industria-textil-1170 - ткацький верстат
Полотно текстилю, що сходить з ткацького верстата, прийнято називати тканиною. Така тканина, яка володіє первозданним виглядом, називається суровою тканиною. До того, як така тканина стане реалізуватися, вона повинна пройти одним з методів обробки тканини. Оздоблення тканини надає їй необхідний вид і певні властивості, які потрібні для того чи іншого виду тканини. Тканини, призначені для різних сфер застосування, проходять обробку абсолютно різними способами.
На даний момент асортимент просто приголомшує своєю надзвичайною різноманітністю. Якість сучасних тканин стала в кілька разів вище, ніж це було раніше. Це все стало можливим завдяки появі різноманітних способів обробки.
Оздоблення тканини: що вона собою являє?
Оздоблення тканин являє собою хімічний спосіб обробки, іноді обробка тканин виконується механічним способом. При подібних процесах використовуються всілякі хімічні речовини, на відміну від виробництва тканини прядильним і ткацьким способами, де на волокна виявляється виключно механічний вплив.

Апретування являє собою просочення тканини спеціальним складом. Для проведення апретування застосовуються склади, в основі яких знаходиться крохмаль, синтетична смола, декстрину та інші. Даний спосіб є найбільш старим способом обробки тканин. При даному способі обробки тканин вони стають більш жорсткими, щільними, важко мнуть. Є й такі способи апретування, які надають тканині водовідштовхувальні властивості.
декатировка являє собою спосіб обробки тканин з вовни гарячою водою або парою, що дозволить уникнути усадки тканин при подальшій експлуатації та шкарпетці, а також дозволяє зробити більш привабливим зовнішній вигляд тканини. Процес обробки тканини десантуванням виробляється на спеціальному обладнанні. Декатировка може бути сухою або мокрою.
Карбонізація являє собою процес обробки тканини з вовни слабким розчином сірчаної кислоти. У результаті проведення такої обробки з тканини видаляються рослинні домішки. На шерсть не діють розбавлені кислоти, але рослинні волокна від них руйнуються. Домішки, які можуть перебувати в вовні, при такому способі обробки перетворюються на дрібний порошок, який легко видалити при промиванні водою вовни, а залишки будуть видалені при висушуванні і подальшої обробці вовни на спеціальних тріпальних апаратах.

Дефекти при фарбуванні тканин виникають внаслідок порушень технології фарбування, зіпсування обладнання, а також внаслідок недостатньої підготовки тканин до фарбування. Це такі дефекти, як:
1. Плями виникають при біленні тканин (це вапняні, залізні та масляні плями); при фарбуванні вони різко виявляються. Крім того, плями можуть виникати з-за накопичення бруду на валах фарбувальних апаратів та при попаданні крапель води під час запарювання.
. Різновідтінковість - це неоднакова інтенсивність фарбування по ширині або по довжині тканини внаслідок неоднакового притиснення валів або при нерівномірній подачі фарби до валу.
3. Смугастість - це поздовжні або поперечні смуги різної інтенсивності фарбування, які виникають при використанні неоднорідної сировини, а також при нерівномірному натягу ниток в процесі скручування та підготовки до ткацтва.
4. Непрофарбування - це погано або зовсім непофарбовані ділянки пряжі в місцях переплетення, а також у середині пряжі. Це виникає внаслідок неякісної підготовки тканини до фарбування та порушень його технології.
5. Засіки - це вузькі світлі або темні смуги, які виникають, коли на тканині утворюються складки.
6. Фарбувальне зупинення - це ділянка тканини у вигляді широкої темної поперечної смуги, яка утворюється при зупиненні фарбувального апарату.
Дефекти при друкуванні тканин виникають при зіпсуванні валів або раклі, від забрудненості або підвищеної густоти фарби, внаслідок поганої підготовки тканини до друкування. Це такі дефекти, як:
1. Забивання валу виникає при зіпсуванні валу; на тканині утворюється повторення пофарбованих ділянок.
2.Штриф - одиночна або подвійна тонка хвиляста лінія, яка утворюється при пошкодженні раклі.
3.Щиголь - пляма, яка розділена білою смугою, виникає при попаданні у раклю піщинки, яка піднімає раклю, і з-під неї проходить фарба.
4.Растраф - незбігання окремих елементів малюнку при неточному налагодженні валів.
5.Затаск - вузька нерівно пофарбована смужка, яка розділена білою ділянкою. Виникає при попаданні у раклю пуху.
6.Засіка - смуга без малюнку, яка утворюється при наявності складок на тканині.
7.Перекіс малюнку виникає внаслідок поганої підготовки тканини, тобто при наявності перекосу ниток утоку.
8.Належки - слабкі відтиски малюнку, утворюються при зіткненні не висушених ділянок тканин.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
1 листопада 2021 року
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок №7
Найменування компетенцій: Ткацьке виробництво; процес утворення тканини на ткацькому верстаті, ткацькі дефекти, їх вплив на якість тканини та одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст.52-54
О.А. Патлашенко ст 66 -71
Сайт
https://studfile.net/preview/3546303/page:11/ - ткацтво
http://vdputextil.blogspot.com/p/blog-page_38.html - текстильна промисловість в Україні
https://uk.warbletoncouncil.org/industria-textil-1170 - ткацький верстат
короткий зміст уроку
Підготовка ниток основи.
Ткацтво - це процес виготовлення тканини.
Тканина уявляє собою просторову сітку з прямокутних або квадратних чарунок, які утворюються при переплетенні двох та більше взаємно перпендикулярних систем ниток. Система ниток, які розташовані уздовж тканини, називається основою. Система ниток, які розташовані поперек тканини, називається пітканням.
Послідовність операцій підготовки ниток до ткацтва.

Процес ткацтва
Процес виготовлення тканини на ткацькому верстаті складається з трьох основних моментів:
1. Одна система ремізок 8 (рис. 7) піднімається уверх і піднімає певну кількість ниток основи у відповідності з рапортом ткацького переплетення, а інша опускається донизу і опускає решту ниток основи. При цьому між розсуненими таким чином нитками основи створюється так званий ткацький зів. Бердо 6 знаходиться у вихідній позиції, а човник 5 з одного боку верстату проходить крізь ткацький зів, прокладає нитку утоку і входить при гальмуванні в човникову коробку на іншому боці батану 4.

https://subject.com.ua/technology/clothing/47.html- будова ткацького верстату.

2. Бердо рухається до краю тканини, що виробляється З, і прибиває нитку утоку до кута ткацького зіву. В цей момент верхня ремізка опускається донизу, а нижня піднімається уверх, ремізки зустрічаються у середньої позиції і ткацький зів закривається.
3. Ремізка, яка рухається донизу, займає крайню нижню позицію, а ремізка, яка піднімалась уверх, займає крайню верхню позицію. Бердо повертається у вихідну позицію. Знов відкривається ткацький зів, крізь який човник рухається в зворотному напрямку та прокладає нитку утоку. Процес повторюється.
Види ткацьких верстатів
Існують автоматичні та механічні ткацькі верстати, човникові та безчовникові.
При роботі механічного верстату при закінченні нитки в шпулі човника верстат зупиняється, заміна шпулі виконується ткалею вручну.
На автоматичних верстатах заміна шпулі здійснюється автоматично без зупинення верстату.
Безчовникові верстати відносяться до машин періодичної дії, вони мають значно більшу продуктивність, ніж човникові, працюють практично безшумно і поділяються на: пневматичні, гідравлічні, рапірні та пневморапірні. Прокладання ниток утоку виконується за допомогою струмку повітря, води, тонких металевих прутків - рапір.
Верстати з мікрочовниками - малогабаритними прокладчиками.
Жакардові машини для виробництва тканин з візерунками великих та складних рапортів.
Багаточовникові верстати для виробництва тканин з різними за кольором, товщиною та ступенем скручування утками.
Ворсові верстати для виробництва тканин з розрізним ворсом на поверхні.
Верстати безперервної дії забезпечують безперервність процесу формування тканини: операції утворення ткацького зіву, прокладання ниток утоку та їх прибивання до краю тканини, що виробляється, здійснюються одночасно.
Ткацькі дефекти
Близня - відсутність однієї або декількох ниток основи. Дефект виникає внаслідок обриву ниток основи в процесі ткацтва при несправності ламельного пристрою або при недогляді ткалі. Найбільш рельєфно близні виділяються на тканинах полотняного переплетення. Близні в дві нитки довжиною більше 10 см в бавовняних та шовкових тканинах і більше 20 см в вовняних тканинах в швейних виробах 1 сорту не допускаються. На закритих частинах виробу близні не враховуються.
Підплетина - одночасний обрив декількох ниток та заплетення їх кінців в структурі тканини, що порушує будову
тканини. Підплетини дуже помітні на тканинах і в виробах 1 та 2 сортів не допускаються.
Непідробка ниток - нитки основи в окремих місцях не переплітаються з нитками утоку і виступають на поверхні тканини. Утворюється дефект внаслідок обриву або послаблення окремих валів ремізки. На якість виробу впливають так само, як і підплетина.
Недосіка 1 - наявність смуг в напрямку утоку внаслідок зменшення щільності ниток. Утворюється дефект внаслідок неправильної роботи ткацького верстату. Недосіки погіршують зовнішній вид тканини та знижують її міцність. Дефект в 3-5 ниток на деталях виробів 1 та 2 сорту не допускається.
Забоїна 2 - наявність ущільнених смуг в напрямку утоку внаслідок збільшення щільності тканини. Утворюється при неправильній роботі ткацького верстату. Дефект погіршує зовнішній вид тканини і не допускається в виробах 1 та 2 сорту.
Сльот утоку - петлі з уточних ниток на поверхні тканини. Дефект утворюється внаслідок підвищеного
скручування утоку, його недостатнього зволоження або недостатнього гальмування при виході з човника. Сльоти по 5 ниток в виробах з бавовняних та вовняних тканин допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в двох місцях.
Піднирки - нитки утоку на коротких ділянках не переплітаються з нитками основи і виступають у вигляді дужок з обох сторін тканини. Дефект утворюється внаслідок провисання декількох ниток основи в зіві. На якість виробів впливає так само, як і підплетина.
Прольоти - відсутність нитки утоку по всій ширині тканини або лише на окремій її частині. Дефект може виникати внаслідок поганого регулювання верстату після обриву утоку, кінець якого захвачується краєм зіву і заробляється в тканину. Прольоти допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в трьох місцях. На закритих ділянках виробу прольоти не враховуються.
Уточні петлі та сукрутіни - петлі, які утворюються з дуже скрученого утоку; вони можуть бути зароблені у середину полотна, нагадуючи сльоти утоку, або виступати на поверхні. При оздобленні тканин петлі з їх поверхні видаляють, що приводить до зменшення міцності тканини.
Діри та пробоїни - розриви та пошкодження тканини різних розмірів, які виникають при неправильній роботі верстату та інших причин. В виробах ці дефекти не допускаються.
Забруднення та масляні плями - місцеві забруднення тканини різними речовинами, які виникають від зайвого змащення верстату, від використання забрудненого утоку та інше. Такі дефекти в виробах 1 сорту на видимих ділянках виробу не допускаються, на закритих ділянках - не враховуються.
Крім того, можуть виникати такі дефекти, як парочки, збій ткацького малюнку, нерівний бій, розсічка бердом та інші. Деякі дефекти в процесі оздоблення тканин усуваються.
Ткацькі дефекти залежно від їх розміру поділяються на місцеві та поширені.
Домашнє завдання: підібрати 2 види ткацьких дефектів.
______________________________________________________________________________________________________________________________________
19 січня , 21 січня 2021 року
Урок 27-28
Тема програми: асортимент матеріалів для виготовлення поясних виробів (спідниця та штани) .
Тема уроку: Лабораторно-практична робота. Характеристика властивостей тканин для виготовлення спідниць.
Навчальні посібники: К Лазур стор123-158
Адреса в Інтернеті:
http://mehovschic.ptu.org.ua/html/page35.html
Послідовність виконання роботи:
1. Підібрати зразки тканин для виготовлення літніх спідниць – 4шт., для виготовлення зимових спідниць- 4 шт.
2. Вивчити теоретичні відомості.
3. Обгрунтувати вибір призначення зразка тканини та визначити його властивості: назву, волокнистий вміст, вид обробки, властивості.
4. Результати досліджень записати в зошит для лабораторних робіт, вклеївши зразок тканини.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________
19 січня 2021 року
Урок 26
Тема програми: асортимент матеріалів для виготовлення поясних виробів (спідниця та штани) .
Тема уроку: асортимент хімічних тканин для виготовлення спідниць та штанів. ( тканини з синтетичних волокон)
Навчальні посібники:
Адреса в Інтернеті:
https://tk.ua/ua/articles/kakuyu-tkan-sleduet-vybrat-pri-poshive-letney-...,
https://etnoxata.com.ua/statti/moda-ta-stil/vydy-tkanun-ta-materialy/
Короткий зміст уроку:
Тканини з синтетичних ниток Тканини з синтетичних ниток виробляють простими, дрібно- та великовізерунковими переплетеннями з монониток капрону, з комплексних, профільованих, фасонних, текстурованих капронових та поліефірних ниток. Полотняні тканини легкі (12 г/м2), прозорі; жакардові тканини - важкі (до 133 г/м2) та щільні.
В асортименті переважають тканини з синтетичних ниток в сполученні з іншими волокнами. Це різноманітні тканини площинних, ажурних, рельєфних, сітчастих та об’ємних структур, для виготовлення яких використовують різні за фактурою нитки та пряжу.
Шовкоподібні тканини, які імітують тканини з натурального шовку, виробляють з поліамідних та поліефірних текстурованих, профільованих та модифікованих ниток: вони прозорі, м’які, легкі (35-80 г/м2). Бавовняноподібні тканини, які імітують бавовняні батисти, шифони, маркізети та репси, можуть вироблятися з капронових ниток в основі та лавсановіскозної або бавовняної пряжі в утоку, а також з комбінованої лавсановіскозної пряжі та капронової нитки в основі та в утоку. Такі тканини можуть бути тонкими, легкими (50-75 г/м2), гладкими, пластичними і більш щільними та важкими (80-120 г/м2), з дрібнорельєфною поверхнею. За призначенням - це платтєво-блузочні та сорочкові тканини.
Вовняноподібні тканини, які імітують платтєві вовняні тканини, можуть вироблятися з текстурованих ацетатних та синтетичних ниток в сполученні з вовняною пряжею, в тому числі з фасонною. Такі тканини можуть бути достатньо щільними, важкими (150-250 г/м2), пружними і в той же час - м’якими, пластичними, з поверхневим ефектом букле, а також можуть бути тонкими та легкими (80-140 г/м2) та достатньо пружними для легких тканин.
Штапельні тканини Штапельні тканини для суконь та сорочок виробляють з віскозної пряжі лінійної щільності 18,5 текс х 2; 25 текс х 2; 29,4 текс х 2 та із змішаної пряжі, яка може містити двох - та трьохкомпонентні суміші хімічних волокон. Це штапельні полотна, саржі, шотландки, репси, платтєві та сорочкові тканини.
В асортименті сорочкових тканини провідне місце займають віскознолавсанові тканини (67% Лс), випускають також тканини з бавовняно-сиблонової, бавовняно-лавсанової та об’ємної ПАН пряжі. Сорочкові тканини містять 67% хімічних волокон.
Структура та колористичне забарвлення тканин дуже різноманітні. Випускають тканини нових структур з фасонної пряжі, з ефектами непропрядів та фасонної вузликової пряжі фламе; тканини, які імітують бавовняні та лляні, тканини з ефектом тиснення. Незминальні та малоусадочні оздоблення збільшують пружність тканин, покращують їх якості. Всі тканини з хімічних волокон можна прати в теплих розчинах синтетичних миючих засобів. Усадка тканин залежить від їх складу та структури. Найбільшу усадку дають москрепові та штапельні тканини, тканини з капрону та поліефірних волокон та ниток практично не усаджуються. Волого-теплове оброблення тканин повинно виконуватися з урахуванням їх волокнистого складу.
Деякі види тканин виробляють зі змішаної бавовняно-поліефірної пряжі (зміст лавсану - 25 або 33%), а також з еластичними нитками спандексу (стретчтканини). Джинсові тканини виробляють щільними, важкими (250-375 г/м2). Використовують їх для виготовлення молодіжних спортивних костюмів. Ворсові тканини мають на лицевій поверхні розрізний ворс, їх виробляють уточноворсовим переплетенням, гладкофарбованими, чистобавовняними або з добавленням волокон лавсану.
Основні види тканин: оксамити, напівоксамити, вельвети.
Завдання додому: підберіть 2 зразки синтетичних тканин для виготовлення спідниці та штанів. Дайтеїх характеристику і обгрунтуйте доцільність пошиву виробів.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
19 січня 2021 року
Урок 26
Тема програми: асортимент матеріалів для виготовлення поясних виробів (спідниця та штани) .
Тема уроку: асортимент хімічних тканин для виготовлення спідниць та штанів. ( тканини з синтетичних волокон)
Навчальні посібники:
Адреса в Інтернеті:
Короткий зміст уроку:
Тканини з синтетичних ниток Тканини з синтетичних ниток виробляють простими, дрібно- та великовізерунковими переплетеннями з монониток капрону, з комплексних, профільованих, фасонних, текстурованих капронових та поліефірних ниток. Полотняні тканини легкі (12 г/м2), прозорі; жакардові тканини - важкі (до 133 г/м2) та щільні.
В асортименті переважають тканини з синтетичних ниток в сполученні з іншими волокнами. Це різноманітні тканини площинних, ажурних, рельєфних, сітчастих та об’ємних структур, для виготовлення яких використовують різні за фактурою нитки та пряжу.
Шовкоподібні тканини, які імітують тканини з натурального шовку, виробляють з поліамідних та поліефірних текстурованих, профільованих та модифікованих ниток: вони прозорі, м’які, легкі (35-80 г/м2). Бавовняноподібні тканини, які імітують бавовняні батисти, шифони, маркізети та репси, можуть вироблятися з капронових ниток в основі та лавсановіскозної або бавовняної пряжі в утоку, а також з комбінованої лавсановіскозної пряжі та капронової нитки в основі та в утоку. Такі тканини можуть бути тонкими, легкими (50-75 г/м2), гладкими, пластичними і більш щільними та важкими (80-120 г/м2), з дрібнорельєфною поверхнею. За призначенням - це платтєво-блузочні та сорочкові тканини.
Вовняноподібні тканини, які імітують платтєві вовняні тканини, можуть вироблятися з текстурованих ацетатних та синтетичних ниток в сполученні з вовняною пряжею, в тому числі з фасонною. Такі тканини можуть бути достатньо щільними, важкими (150-250 г/м2), пружними і в той же час - м’якими, пластичними, з поверхневим ефектом букле, а також можуть бути тонкими та легкими (80-140 г/м2) та достатньо пружними для легких тканин.
Штапельні тканини Штапельні тканини для суконь та сорочок виробляють з віскозної пряжі лінійної щільності 18,5 текс х 2; 25 текс х 2; 29,4 текс х 2 та із змішаної пряжі, яка може містити двох - та трьохкомпонентні суміші хімічних волокон. Це штапельні полотна, саржі, шотландки, репси, платтєві та сорочкові тканини.
В асортименті сорочкових тканини провідне місце займають віскознолавсанові тканини (67% Лс), випускають також тканини з бавовняно-сиблонової, бавовняно-лавсанової та об’ємної ПАН пряжі. Сорочкові тканини містять 67% хімічних волокон.
Структура та колористичне забарвлення тканин дуже різноманітні. Випускають тканини нових структур з фасонної пряжі, з ефектами непропрядів та фасонної вузликової пряжі фламе; тканини, які імітують бавовняні та лляні, тканини з ефектом тиснення. Незминальні та малоусадочні оздоблення збільшують пружність тканин, покращують їх якості. Всі тканини з хімічних волокон можна прати в теплих розчинах синтетичних миючих засобів. Усадка тканин залежить від їх складу та структури. Найбільшу усадку дають москрепові та штапельні тканини, тканини з капрону та поліефірних волокон та ниток практично не усаджуються. Волого-теплове оброблення тканин повинно виконуватися з урахуванням їх волокнистого складу.
Деякі види тканин виробляють зі змішаної бавовняно-поліефірної пряжі (зміст лавсану - 25 або 33%), а також з еластичними нитками спандексу (стретчтканини). Джинсові тканини виробляють щільними, важкими (250-375 г/м2). Використовують їх для виготовлення молодіжних спортивних костюмів. Ворсові тканини мають на лицевій поверхні розрізний ворс, їх виробляють уточноворсовим переплетенням, гладкофарбованими, чистобавовняними або з добавленням волокон лавсану.
Домашнє завдання: підібрати зразки синтетичних тканин для виготовлення спідниці і штанів. Використовуючи журнал мод підібрати моделі спідниці і штанів у відповідності з вибраними тканинами.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
14 січня 2021 року
Урок 25
Тема програми: асортимент матеріалів для виготовлення поясних виробів (спідниця та штани) .
Тема уроку: асортимент хімічних тканин для виготовлення спідниць та штанів. ( тканини з штучних ниток)
Навчальні посібники:
Адреса в Інтернеті: ehovschic.ptu.org.ua/html/page35.html
Короткий зміст уроку:
Тканини з штучних ниток Тканини з штучних ниток виробляють з віскозних та ацетатних комплексних ниток лінійної щільності: 8,33; 11,11; 16,67 текс в сполученні з більш товстими та об’ємними штучними нитками: мусліном, крепом, москрепом. Це найбільша група тканин, яка за структурою поділяється на три підгрупи: крепову, гладдєву та жакардову. Нарядні тканини (парча, тафта) містять металеві нитки, які створюють складні візерунки на поверхні тканини. Тканини випускають різними за фактурою, оздобленням та забарвленням.
Крепові тканини імітують натуральні, а тканини з фасонних та москрепових ниток - вовняні. Тканини випускають поверхневою щільністю 73-302 г/м2. Крепові тканини за структурою нагадують тканини з натурального шовку, але вони більш товсті, жорсткі та важкі. Завдяки високій масі вони добре драпуються, особливо тканини з ниток москрепу. Тканини чистокрепові (креп-жоржет, креп-марокен) виробляють з крепових ниток і в основі, і в утоку. Такі тканини мають помірний блиск, приємний зовнішній вигляд, але вони сильно зминаються.
Тканини напівкрепові виробляють з триацетатних ниток в основі та москрепових віскозно-триацетатних ниток в утоку.
Гладдєві тканини виробляють з штучних ниток слабкого та середнього скручування переплетеннями полотняним, саржевим та іншими. Це м’які, пухкі або щільні тканини з гладкою поверхнею. Жакардові тканини представлені тканинами типу муару - це гладкофарбована тканина жакардового переплетення з віскозних ниток в основі та ацетатних - в пітканні, з відносною щільністю по основі - 80%, по утоку - 44%, поверхневою щільністю - 127г/м2, яка використовується для нарядних суконь.
Тканини з штучних ниток з іншими волокнами виробляють з комплексних скручених штучних ниток в сполученні з петельною капроновою ниткою, бавовняною та штапельною пряжею, текстурованими нитками. Дана група тканин представлена двома підгрупами: гладдєвою та жакардовою.
Гладдєві тканини - це перспективна група тканин для суконь та сорочок. Класичні тканини - це попліни.
Поплін - тканина полотняного переплетення з віскозних ниток лінійної щільності 16,7 текс в основі та бавовняної скрученої пряжі 10 текс х 2 - в утоку. Відносна щільність ниток по основі - 84%, по утоку - 40%; поверхнева щільність тканини - 134 г/м2; ширина - 100 см. Випускають попліни гладкофарбованими або відбіленими, використовують для виготовлення сорочок.
Жакардові тканини - це група нарядних платтєвих тканин жакардових переплетень. Класичні тканини даної підгрупи - це поплін фасонний та тавар.
Домашнє завдання: підберіть по одному зразку крепових та гладдєвих штучних тканин та дайте їх характеристику.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
12 січня 2021 року
Урок 24
Тема програми: асортимент матеріалів для виготовлення поясних виробів (спідниця та штани) .
Тема уроку: асортимент вовняних тканин для виготовлення спідниць та штанів.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур стор. 149-157
Адреса в Інтернеті: https://studall.org/all3-109249.html
Вовняні тканини виробляють здебільшого з овечої, козячої, верблюжої вовни.
Костюмні тканини можуть бути камвольними й тонкосуконними, чистововняними і напіввовняними. Їх виробляють із тонкої і напівтонкої вовни переважно саржевим , дрібновізерунковим переплетенням. За обробкою це пістрявоткані, меланжеві та гладкофарбовані тканини, які використовують для пошиття чоловічих, жіночих, дитячих костюмів, піджаків, спідниць, штанів та інших виробів. Найбільш поширеними є камвольні костюмні тканини, зокрема: трико, крепи, бостон, діагоналі, джинсові.
Платтяні тканини, як і костюмні можуть бути камвольні й тонкосуконні, чистововняні й напіввовняні. Їх використовують для пошиття жіночих суконь, спідниць, шкільної форми.
Платтяно-костюмні тканини трикомпонентні: вовняно-віскозно-лавсанові й вовняно-віскозно-нітронові з практично однаковим співвідношенням компонентів – порівняно дешеві, гігієнічні, зносостійкі. Вони практично прийшли на зміну тканині кашемір.
Вовняні тканини входять до групи цінних різновидів тканин. Вони гарні, міцні і володіють хорошими теплоізоляційними властивостями.
В асортименті вовняних тканин, що нараховує понад 1000 артикулів, крім чистововняних широко представлені напіввовняні тканини. Вовняні тканини бувають гребеневі (камвольні), тонкосуконні і грубосуконні в залежності від товщини і способу виготовлення пряжі. За призначенням вони поділяються на платтяні, костюмні і пальтові. Вовняні тканини в більшості випадків добре настеляються, легко ріжуться і завдяки шорсткій поверхні не зміщуються .
Вовняна промисловість виробляє тканини гребеневі з чітко вираженим малюнком переплетення і суконні більш важкі, товсті, пухкі, з войлокоподібним застилом, який частково або повністю закриває малюнок переплетення. Останні в свою чергу залежно від виду вовни поділяються на тонкосуконні і грубосуконні. Від загального випуску гребеневі тканини становлять 40%, тонкосуконні 43% і грубосуконні лише 17%).
Гребеневі тканини використовуються головним чином для виготовлення костюмів; меншу частину цих тканин складають платтяні тканини і зовсім невелику групу - тканини для пальто, переважно літніх.
Призначення суконних тканин - перш за все пальто зимове, демісезонне і шинель; більш легкі суконні тканини (близько 26% від випуску суконних тканин) використовується для виготовлення недорогих костюмів та відомчого одягу, найбільш легкі тканини - для виготовлення жіночих суконь.
Тканини, що виробляються вовняною промисловістю, особливо різноманітні за своїм сировинним складом. Поряд з чистововняних з тонкої, напівтонкої, напівгрубою і грубої вовни випускається велика кількість змішаних тканин з хімічними волокнами і бавовною, а також тканин з неоднорідних ниток.
Домашнє завдання: підберіть зразок вовняної тканини і замалюйте модель спідниці, яка б відповідала даному зразку тканини.
__________________________________________________________________________________________________________________________________
12 січня 2021 року
Урок 23
Тема програми: асортимент матеріалів для виготовлення поясних виробів (спідниця та штани) .
Тема уроку: асортимент шовкових тканин для виготовлення спідниць та штанів.
Навчальні посібники:
2. К. Лазур стор. 139-149
Адреса в Інтернеті: http://mehovschic.ptu.org.ua/html/page35.html
Короткий зміст уроку:
Шовкові тканини виробляються з натурального шовку, штучних і синтетичних волокон і ниток. Натуральні шовкові тканини складають приблизно чотири відсотки від загальної кількості шовкових тканин, тому їх застосовують для виробництва для ошатних суконь і блузок. Тканини, зроблені з натурального шовку красиві і володіють хорошими гігієнічними властивостями, добре драпіруються. Недоліки полягають в невисокій зносостійкості, так само вони втратять свою міцність, якщо їх намочити. Шовкову тканину важко обробляти
До класичних шовкових тканинам можна віднести:
Креп - шифон - легка (25-48 р. / М 2) тонка (0,11-0,20 мм) напівпрозора тканина полотняного переплетення з двох-, триниткової шовкової нитки крепової крутки; вона відрізняється рухомою, злегка розрідженою структурою з м'яким шорстким грифом. У традиціях креп-шифону випускаються платтяні тканини артикулів 11043, 11083.
Креп - жоржет - напівпрозора, легка (42-67 р. / М 2) і тонка (0,14-0,28 мм) тканина полотняного переплетення з трьох-і чотириниткового крепу з дрібнозернистою матовою поверхнею; вона рухлива, пластична, більш розміростабільна в порівнянні з креп-шифоном, володіє жорстким грифом. У сучасному асортименті крім класичних видів креп-жоржета випускаються подібні йому платтяні тканини (арт. 11045, 11082 та ін.)
Крепдешин - напівкрепова тканина, що виробляється полотняним переплетенням з шовку-сирцю пологої крутки по основі і крепової нитки по пітканню;
тканина відрізняється красивою дрібнозернистою (креповою) поверхнею, еластичністю, хорошим драпуванням і приємним м'яким грифом. Крепдешин найпопулярніша платтяна тканини серед натуральних шовкових тканин, вони складають значну асортиментну групу.
Креп - гофре - відрізняється характерною поверхнею з поздовжньою зморшкуватістю (ефект жатості), утвореною за рахунок використання в пітканні ниток з різним ступенем крепової крутки, що володіють у зв'язку з цим різною величиною усадки. Креп-гофре виробляється на базі креп-жоржета або крепдешину. У тканині «Ніжність» (арт. 11075) своєрідне чергування ділянок великих і дрібних гофр досягається за рахунок того, що основне полотно тканини виробляється з шовкових ниток пологої крутки, а в поперечних смугах використані в напрямку піткання нитки крепової крутки, що викликає підвищену усадку ділянки в поперечному напрямку при волого-тепловій обробці. Тканини типу гофре відрізняються підвищеною розтягненістю і пластичністю в поперечному напрямку, можливістю значної усадки при пранні, що слід враховувати при проектуванні і виготовленні швейних виробів і розробці рекомендацій по догляду за ними при експлуатації.
Креп - сатин - щільна, важка (89-97 р. / М 2) тканина атласного переплетення виробляють з шовку-сирцю по основі і крепової нитки по пітканні, в результаті чого отримують матову дрібнозернисту лицьову і блискучу виворітну поверхні; креп-сатин часто використовують як двосторонню тканину для вечірніх урочистих суконь і суконь-костюмів.
Фуляр - гладдєва тканина полотняного переплетення з ниток пологої крутки з приємним шовковистим м'яким грифом; фуляр володіє малою поверхневою щільністю (30-54 г. / М 2) і невеликою товщиною (0,08-0,12 мм).
Оксамит має ворс зі змішаної шовкополіефірнї пряжі з 20% вмістом поліефірних волокон, що підвищує зносостійкість і незминаємість ворсу. Оксамит платтяний (арт. 24004) виробляють основовязанним переплетенням з крепових шовкових ниток грунту і віскозних ниток ворсу. Він відрізняється коротким (1,7 мм), щільним, прямостоячим суцільним ворсом, м'якістю, пластичністю, гарною драпіруемістю. Оксамит - велюр (арт. 24005) має густий високий похило розташований ворс з віскозної нитки і креповий шовковий грунт. Оксамит - велюр витравной виробляється на базі оксамиту-велюру і відрізняється від нього ворсовим рельєфним малюнком на напівпрозоровому креповому тлі, який отримують шляхом витравлювання ворсу по заданому малюнку.
Домашнє завдання: виберіть модель штанів по журналу мод і підберіть зразок тканини для виготовлення цих штанів.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________
10, 12 листопада 2020 року
Урок 12-13
Тема програми: будова та структура тканини.
Тема уроку:
Лабораторно - практична робота: Визначення виду ткацького переплетення та структури тканини.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур стор. 71-85
2. В. Радкевич стор. 22-41
Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки бавовняних, лляних, вовняних, шовкових, віскозних та синтетичних тканин з різними видами переплетень.
3. Розглянути зразки тканин, визначити за зовнішнім виглядом характер ткацького малюнка.
4. За допомогою голки із зразкеа тканини витягнути кілька ниток піткання для подальшого визначення рапорта переплетення.
5. В зошит для ЛПР вклеїти зразки тканин та описати вид переплетення, яким виготовлена дана тканина. Замалювати схему переплетення.
_________________________________________________________________________________________________________________________
09. 11. 2020 року
Урок 11
Тема програми: будова та структура тканин.
Тема уроку: основні показники структури тканини. Ткацькі переплетення Види переплетень, ознаки, їх вплив на структуру тканини.
Навчальні посібники:
К. Лазур стор 71-85
Адреса в Інтернеті: https://vseosvita.ua/library/konspekt-na-temu-tkacki-perepletenna-369501...
Короткий зміст уроку:
На структуру тканин впливають такі показники структури пряжі, як:
- волокнистий склад;
- система прядіння;
- товщина, щільність, стан поверхні (наявність ворсу, блиску);
- будова та спосіб виготовлення;
- ступінь та напрямок скручування.
Пряжа може мати різну структуру залежно від виду волокон, які входять до її складу, та способу прядіння.
Товста, пухка та пушиста пряжа утворюється з коротких волокон за апаратною системою прядіння. Пряжа середньої товщини, більш щільна та менш пушиста, утворюється за кардною системою прядіння. Тонку, щільну та гладку пряжу виготовляють з довгих волокон за гребінною системою прядіння.
Пряжа може бути однониткова, скручена та фасонна.
Тканини, які вироблені з пряжі тієї чи іншої будови, будуть різнитися між собою за структурою. Структура тканин може бути різною залежно від будови та скручування ниток (муслін, креп, москреп та інші).
Має значення також і напрямок скручування пряжі та ниток. Використання в основі та пітканні пряжі та нитки різного напрямку скручування надає більшу рельєфність поверхні тканини.
Крім того, тканини, у яких основа і піткання мають різну будову (різний напрямок та ступень скручування, різну товщину), мають своєрідну структуру. Наприклад, для вироблення креп-сатину в основі використовують нитку пологого скручування, в пітканні - крепову нитку. Лицева поверхня тканини, яку створюють нитки основи, гладка та блискуча, а зворотна, яку створюють нитки піткання, має дрібнозернисту поверхню. В шовкових тканинах, таких, як крепдешин, чергуванням в пітканні двох ниток правого та двох ниток лівого скручування, отримують яскраво виражений дрібнозернистий ефект. При виробленні бавовняної тканини для сорочок - попліну в основі використовують значно більш тонку пряжу ніж в пітканні, при цьому на тканині утворюються поперечні рубчики. При використанні фасонної пряжі та ниток фасонного скручування виробляють тканини з різними фактурними ефектами на поверхні.
Для більшості кардних тканин використовують однониткову пряжу. Однак при виготовленні багатьох тканин для суконь та костюмів скручену пряжу використовують 1 в основі, і в пітканні, або лише в основі. Завдяки застосуванню скрученої пряжі підвищуються міцність та пружність тканин, поліпшується їх драпування.
При аналізі будови тканин та для характеристики їх властивостей необхідно вміти визначати напрямок основних та пітканних ниток.

Дайте відповідь на запитання:
1. Визначте структуру тканин, виготолених із апаратної пряжі.
2. Як впливає крутка пряжі на структуру тканин?
3. Назвіть представників головної групи переплетень.
4. Які похідні види переплетень від полотняного Ви знаєте?

___________________________________________________________________________________________________________
03. 11, 05.11. 2020 року
Урок 9-10
Тема програми: технологія виготовлення тканин.
Тема уроку:
Лабораторно - практична робота: Визначення виду оздоблення тканини.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур стор. 68-75, 54-67.
Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки бавовняних, лляних, вовняних, шовкових, віскозних та синтетичних тканин з різними видами операцій обробки.
3. Розглянути зразки тканин, визначити послідовність операцій обробки.
4. В зошиті для ЛПР описати операції, які виконувалися для обробки конкретної тканини.
__________________________________________________________________________________________________________
2 листопада 2020 року
Урок 8
Тема програми: технологія виготовлення тканин.
Тема уроку: оздоблення тканини. Характеристика основних операцій оздоблення тканини. Види малюнків на тканині, та їх різновиди.
Заключне оздоблення тканини. Спеціальні види обробки. Дефекти процесу і їх вплив на якість тканини.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 54-67.
2. https://ua.ivmelang.com/proizvodstvo/ozdoblyuvalne-virobnitstvo/
Короткий зміст уроку:
Тільки що знята з верстата тканина груба, неприємна на дотик і не підходить для пошиття одягу та інших текстильних виробів. Щоб поліпшити споживчі властивості тканини, її обробляють в кілька етапів: видаляють домішки, відбілюють, фарбують, наносять малюнок, просочують речовинами, що відштовхують бруд і воду. Технологія обробки полотна залежить від сировини, з якого була виготовлена тканина, і від призначення готового текстильного виробу. В процесі обробки поліпшуються фізичні та декоративні властивості матеріалів.
Види обробки тканини: загальні відомості
В процесі обробки тканини проходять 4 етапи обробки: попередню, колористичну, заключну і спеціальну.
На попередньому етапі полотно очищають від домішок, пом'якшують, вибілюють, готують до подальшого забарвлення, надають щільність або, навпаки, пористість.
На другому етапі тканину забарвлюють і наносять на неї малюнок. Колористична обробка спрямована на підвищення декоративних властивостей матеріалу.
На заключному етапі тканину крохмалять і розгладжують для додання їй товарного вигляду.
Мета спеціальної обробки - надання полотну особливих властивостей: стійкість до води і бруду, антистатичних, захисту від молі і мікробів. В процесі спеціальної обробки поліпшуються і декоративні якості матеріалу. На тканину наносять стійке тиснення, гофрують, надають металевий блиск.
Домашнє завдання: підібрати зразки бавовняних, лляних, вовняних, шовкових та 2 зразки штучних і синтетичних тканин, визначити, які процеси обробки вони пройшли. Оформити відповіді в конспекті.

____________________________________________________________________________________________________________
29 жовтня 2020 року.
Тема програми: технологія виготовлення тканин.
Тема уроку: ткацьке виробництво: процес утворення тканини на ткацькому верстаті, ткацькі дефекти, їх вплив на якість тканин та одягу.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 50-54.
2.
Короткий зміст уроку:
Тканина – це текстильне полотно, утворене двома чи більшим числом взаємно перпендикулярних систем ниток, розміщених під кутом, з’єднаних ткацьким переплетенням. Система ниток, розміщених уздовж тканини називається основою, упоперек – пітканням.
Щоб отримати якісну тканину, вихідна сировина (пряжу та нитки) необхідно ретельно підготувати, тому ткацьке виробництво поділяють на підготовці процеси до ткацтва і власне ткацтво.
До підготовчих процесів належать: формування системи ниток основи (перемотування, снування, шліхтування і заправлення у ткацький верстат) та піткання (перемотування і зволоження). В процесі підготовки пряжі і ниток до ткацтва із них видаляється значна частка дефектів, поліпшуються властивості (еластичність, рівномірність за товщиною, круткою, розривальним зусиллям тощо), що впливає на процеси ткацтва, властивості і якість тканин.
Власне ткацтво тканини здійснюється на ткацьких верстатах, які класифікують за різними ознаками і принципами дії. Вони бувають ручні (їх використовують переважно майстри художньо-прикладного мистецтва) та механічні різних конструкцій – човникові (одно- і багаточовникові), без човникові. На безчовникових верстатах нитки піткання прокладаються між нитками основи мікропрокладачами, рапірами, краплями води (гідравлічні), стиснутим повітрям (пневматичні). За ознакою факоутворюючого механізму верстати бувають ексцентрикові, кареточні і жакардові, а за шириною берда – дуже вузькі (30-60 см), вузькі (60-80 см), середні (80-100 см) і широкі (більше 100 см).
Ткацькі дефекти:
Близна - відсутність однієї або декількох ниток основи. Дефект виникає внаслідок обриву ниток основи в процесі ткацтва при несправності ламельного пристрою або при недогляді ткалі. Найбільш рельєфно близні виділяються на тканинах полотняного переплетення. Близні в дві нитки довжиною більше 10 см в бавовняних та шовкових тканинах і більше 20 см в вовняних тканинах в швейних виробах 1 сорту не допускаються.
На закритих частинах виробу близні не враховуються.
На тканинах і в виробах 1 та 2 сортів не допускаються.
Непідробка ниток - нитки основи в окремих місцях не переплітаються з нитками піткання і виступають на поверхні тканини. Утворюється дефект внаслідок обриву або послаблення окремих валів ремізки. На якість виробу впливають так само, як і підплетина.
Недосіка - наявність смуг в напрямку піткання внаслідок зменшення щільності ниток. Утворюється дефект внаслідок неправильної роботи ткацького верстату. Недосіки погіршують зовнішній вид тканини та знижують її міцність. Дефект в 3-5 ниток на деталях виробів 1 та 2 сорту не допускається.
Забоїна - наявність ущільнених смуг в напрямку піткання внаслідок збільшення щільності тканини. Утворюється при неправильній роботі ткацького верстату. Дефект погіршує зовнішній вид тканини і не допускається в виробах 1 та 2 сорту.
Спуск піткання - петлі з уточних ниток на поверхні тканини. Дефект утворюється внаслідок підвищеного скручування піткання , його недостатнього зволоження або недостатнього гальмування при виході з човника. Спуски по 5 ниток в виробах з бавовняних та вовняних тканин допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в двох місцях.
Піднирки - нитки піткання на коротких ділянках не переплітаються з нитками основи і виступають у вигляді дужок з обох сторін тканини. Дефект утворюється внаслідок провисання декількох ниток основи в зіві. На якість виробів впливає так само, як і підплетина.
Прольоти - відсутність нитки піткання по всій ширині тканини або лише на окремій її частині. Дефект може виникати внаслідок поганого регулювання верстату після обриву піткання, кінець якого захвачується краєм зіву і заробляється в тканину. Прольоти допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в трьох місцях. На закритих ділянках виробу прольоти не враховуються.
Пітканні петлі та сукрутини - петлі, які утворюються з дуже скрученого піткання; вони можуть бути зароблені у середину полотна, нагадуючи спуски піткання, або виступати на поверхні. При оздобленні тканин петлі з їх поверхні видаляють, що приводить до зменшення міцності тканини.
Дири та пробоїни - розриви та пошкодження тканини різних розмірів, які виникають при неправильній роботі верстату та інших причин. В виробах ці дефекти не допускаються.
Забруднення та масляні плями - місцеві забруднення тканини різними речовинами, які виникають від зайвого змащення верстату, від використання забрудненого утоку та інше. Такі дефекти в виробах 1 сорту на видимих ділянках виробу не допускаються, на закритих ділянках - не враховуються.
Ткацькі дефекти залежно від їх розміру поділяються на місцеві та поширені.
Місцеві дефекти мають невеликі розміри і можуть бути розташовані на обмежених ділянках поверхні тканини. Залежно від виду дефекту вони поділяються на грубі та негрубі. Наявність грубих дефектів знижує сорт тканини. Місцеві дефекти можуть бути обійдені в процесі розкрою виробів, що дозволяє випускати вироби вищим сортом.
Поширені дефекти займають велику частку поверхні тканини, можуть повторюватися по ширині та довжині тканини і відносяться до категорії грубих дефектів.
Дайте відповідь на запитання:
1. Охарактеризувати процес ткацтва.
2. Перерахуйте послідовність операцій підготовки до ткацтва.
3. Назвіть види ткацьких верстатів.
4. Які існують ткацькі дефекти?

__________________________________________________________________________
27 жовтня 2020 року.
Тема програми: технологія виготовлення тканин.
Тема уроку: загальні відомості про процес прядіння. Класифікація пряжі
За основними ознаками. Дефекти пряжі. Їх вплив на зовнішній вигляд та
технологічні властивості тканин.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 37-46, 49-50.

Поняття про пряжу та прядіння
Більшість текстильних матеріалів виготовляється з текстильних ниток. Зовнішній вигляд, властивості та призначення матеріалів залежать від волокнистого складу, структури, товщини ниток, які їх формірують, а також від виду ткацького переплетення, щільності розташування ниток в полотні тканини та виду її оздоблення.
Існує три основних види текстильних ниток: мононитки, комплексні
нитки та пряжа.
Мононитка – це одиночна нитка, яка не може бути поділена на більш дрібні елементи у поздовжньому напрямку без її руйнування, та придатна для безпосереднього використання у текстильному виробництві.
Комплексна нитка – це нитка, яка складається з декількох монониток, які скручені між собою або склеєні.
Пряжа – це нитка, яка складається з волокон обмеженої довжини, які скручені між собою.
Сировиною для виготовлення пряжі є прядильні волокна.
Сукупність процесів з виготовлення пряжі, в ході яких з коротких волокон виготовляють довгу, безперервну нитку, називають прядінням.
Існує
три основні способи – системи прядіння: кардна, гребінна та апаратна.
Волокна переробляють у пряжу в декілька стадій; послідовність та зміст окремих операцій залежать від виду волокон та зовнішнього вигляду і якостей пряжі, що виготовляється.
Кардна система прядіння складається з таких процесів:
1. Рихлення та тріпання волокнистої маси з метою роз’єднання спресованої кипи волокон на дрібні жмутики. Цей процес необхідний також для змішування волокон та одночасного їх очищення від різних домішок. Після даних операцій утворюється холст волокон, який намотується у рулон.
2. Чесання кардне на чесальній машині для роз’єднання волокон та їх орієнтації уздовж холста. Основний робочий орган чесальної машини – кардострічка – багатошарова товста тканина типу брезенту з закріпленими в ній металевими голками, тобто своєрідна щітка. Після чесання утворюється неоднорідна ущільнена стрічка округлої форми.
3. Вирівнювання та витягування стрічки волокон, внаслідок чого стрічка стає більш тонкою (у 4-6 разів), волокна в ній максимально розпрямлюються та розташовуються паралельними рядами.
4. Передпрядіння – це операція, яка виконується на рівничних машинах, в ході якої ще більш закріплюються волокна в стрічці; стрічка стає більш щільною та їй надається округла форма. Після передпрядіння отримують напівфабрикат готової пряжі – рівницю (пухку, товсту, слабо скручену нитку), яка може використовуватися як текстильна нитка в трикотажній промисловості, в ручному в’язанні.
5. Прядіння – це кінцевий процес закручування рівниці у пряжу, який виконується на прядильних машинах.
За кардною системою переробляють в пряжу волокна середньо-волокнистої бавовни та штапельні волокна віскози. Кардна пряжа має середню товщину, міцність, рівномірність і використовується для виготовлення різноманітних за призначенням тканин, трикотажу, прошивних нетканих матеріалів, стрічок, тасьм, мережива.
Гребінна система, на відміну від кардної, має два додаткових процеси: підготовка до гребінного чесання та безпосередньо гребінне чесання, в ході яких з волокнистої маси вилучають короткі волокна та залишкові домішки. Довгі волокна при цьому стають ще більш розпрямленими та орієнтованими в холсті.
За гребінною системою переробляють у пряжу волокна: тонковолокнистої бавовни; льону; довгі волокна тонкої, напівтонкої та напівгрубої вовни; відходи шовку та штапельні хімічні волокна.
Гребінна пряжа має найбільшу рівномірність, найбільшу міцність, найменшу товщину. Її використовують для виготовлення тканин різноманітного призначення, панчішно-шкарпеткових виробів, бавовняних швейних ниток.
Апаратна система має найкоротший виробничий цикл і складається з 4 процесів:
1. Рихлення і тріпання.
2. Розщипування та змішування.
3. Чесання кардне.
4. Прядіння.
Апаратна пряжа пухнаста, товста і надає виробам з неї добрі теплозахисні якості. За апаратною системою переробляють в пряжу короткі волокна бавовни та вовни, очоси льону, відходи шовку.

Дефекти пряжі та ниток.
Засмічена пряжа- є наслідком недостатнього очищення волокон у процесі прядіння. Після фарбування домішки і забруднення виділяються як білі крапки;
Погано впливає на зовнішній вигляд пряжі та виробів і знижує їх гатунок.
Нерівномірна за товщиною пряжа- чергування товстих та тонких ділянок у пряжі,яке виникає внаслідок неправильної роботи витягувального приладу прядильної машини. Цей дефект спияє нерівномірності фарбування тканин;
Не допускається в 1 та 2 гатунках текстильних матеріалів.
Шишкуватість пряжі- короткі місцеві потовщення пряжі.
Непропряди – мало скручені, потовщені ділянки ниток.
Петлі та скрутини – утворюються під час намотування пряжі на її поверхні внаслідок великого скручування або слабого натягу.
Забруднена пряжа – ускладнює процеси відварювання: після нього залишаються плями.

Дефекти штучних ниток.
Нерівномірний та недостатній блиск - виникає внаслідок порушень технології формування волокон та їх оздоблення.
Різновідтінковість під час фарбування – виникає внаслідок неоднорідності целюлози або забруднення віскози.
Жорсткість – виникає під час формування волокон з невизрілої або перезрілої віскози.
Ворсистість – це велика кількість обірваних волокон на поверхні нитки, поява яких пояснюється недостатньою в’язкістю віскози.
Кучерявість – місцева волокнистість ниток.

Дайте відповідь на запитання:
1. Дайте визначення поняття «пряжа».
2. Які операції передбачає процес прядіння?
3. Які є способи отримання пряжі?
4. Назвіть властивості апаратної пряжі.
5. Перерахуйте дефекти пряжі.

_____________________________________________________________________________________
22 жовтня, 26 жовтня 2020 року
Урок 4-5
Тема програми: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Тема уроку: Лабораторно-практична робота: ознайомлення з видами текстильних волокон.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур стор. 68-75, 54-67.
2. В. Радкевич «Матеріалознавство швейного виробництва». Лабораторно - практичні роботи .

Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки бавовняних, лляних, вовняних, шовкових, віскозних та синтетичних ( капронових та поліестерових) волокон.
3. Розглянути зразки волокон неозброєним оком та за допомогою лупи і визначити вид волокна, їхній колір, блиск. Виміряти довжину волокон.
4. Послідовно описати властивості визначених 7 волокон в зошиті для ЛПР.

______________________________________________________________
15 жовтня 2020 року, четвер
Матеріалознавство 2 курс
Тема програми: ББ-3 КРВ «Класифікація матеріалів для виготовлення швейних виробів».
Тема уроку: Класифікація швейних матеріалів. Вимоги до одягу і матеріалів, що використовуються для виготовлення швейних виробів.

Навчальна література:
Адреса в Інтернеті:
http://comexpert-2.pto.org.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=1513:...

Короткий зміст матеріалу уроку:

Матеріалознавство - це наука, яка вивчає будову, властивості, асортимент та якість матеріалів для одягу та їх зміни внаслідок різних впливів при виготовленні швейних виробів та їх експлуатації. Крім того, матеріалознавство дає рекомендації з раціонального та економного використання матеріалів в швейному виробництві.
Для виготовлення одягу використовується велика кількість різноманітних матеріалів, які відрізняються структурою, властивостями, способом виготовлення.
Матеріали, які використовуються при виготовленні одягу, поділяються на текстильні та не текстильні. Найбільш широко використовуються текстильні матеріали, які виробляють з пряжі та ниток - продукції текстильних виробництв. Це тканини, трикотажні та неткані полотна, швейні нитки. Нетекстильні матеріали випускають підприємства інших галузей промисловості. Це такі матеріали як: штучні шкіри, плівки, матеріали з плівковими покриттями, клеї, натуральні шкіри та хутро.
Всі матеріали, які використовуються в швейному виробництві при виготовленні одягу, поділяються на групи за призначенням:
1. Основні матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей верху швейного виробу.
2. Підкладкові матеріали - матеріали для виготовлення деталей підкладки в верхньому одязі (тканини та трикотажні полотна).
3. Утеплювальні матеріали - матеріали для теплоізоляційних прокладок в одязі (ватини, хутро, пух, поролон та інші).
4. Прокладкові матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей прокладки в одязі для надання їм необхідної жорсткості та форми (тканини, неткані полотна, тасьми, стрічки та інші).
5. Матеріали для з'єднання деталей одягу (швейні нитки, клейові матеріали).
6. Оздоблювальні матеріали - матеріали для декоративного оздоблення одягу (мереживо, стрічки, тасьми, шнури, сутаж та інші.).
7. Фурнітура - допоміжні вироби для застібок в одязі та для його оздоблення (ґудзики, тасьма - блискавка, кнопки, гачки, петлі, пряжки та інші).
Для правильного та раціонального використання матеріалів необхідно знати властивості цих матеріалів, вміти визначати ці властивості.
Одяг повинен задовольняти певним вимогам: гігієнічним, технологічним, естетичним та економічним.
Ергономічні вимоги. Швейні вироби повинні бути зручними в користуванні, відповідати антропометричним ознакам тіла людини, створювати комфортність у процесі експлуатації, мати невелику масу.
Антропометричні вимоги характеризують відповідність кон¬струкції виробу і його елементів формі й розмірам тіла людини, що забезпечує зручність користування виробом і раціональне витрачання енергії людини. Одяг не повинен обмежувати рухів людини, забезпе¬чувати нормальні умови для дихання, кровообігу, запобігати втомі.

Гігієнічні вимоги до одягу - це вимоги з гігроскопічності, повітряпроникливості, інерції до забруднення, теплозахисних якостей і таке інше. Гігієнічні вимоги до одягу визначаються його призначенням. Мікроклімат у підодяговому просторі (тем¬пература, вологість, газовий склад, токсичність, забруднення тощо) і параметри одягу (конструкція виробу, структура макета тощо) по¬винні забезпечувати гарне самопочуття й працездатність людини.
Технологічні вимоги до одягу - це вимоги до механічних та фізичних властивостей матеріалів, які виявляються в процесі виготовлення одягу. Це такі властивості матеріалів як міцність, видовження внаслідок розтягу, драпірування, жорсткість, розсунення ниток в швах, обсипання ниток та інші. Пошиття одягу виконується за затвердженими методами обробки. Одяг має бути міцним, стійким до прання та хімічної чистки; мати високу міцність фарбування, високу формостійкість і зберігати ці основні якості в процесі експлуатації.
Естетичні вимоги до одягу спрямовані на забезпечення високої якості оформлення зовнішнього виду матеріалів у відповідності зі стилем, напрямком моди, національними традиціями. Одяг має бути модним, красивим, зручним. Одяг формує зовнішній вигляд людини. Са¬ме тому в комплексі вимог, що ставляться до нього, естетичні вимоги посідають особливе місце. Вони передбачають відповідність виробу суспільним ідеалам, стилю й моді. Естетична оцінка реальних виробів виявляється при зіставленні їх з ідеалом - уявленням людини про пре¬красне, що утворюється у свідомості людини під впливом ряду чин¬ників: рівня життя, умов праці, рівня виробництва і культури, кліма¬тичних і національних особливостей.
Економічні вимоги до одягу характеризуються вартістю матеріалів, строками служби швейного виробу та легкістю догляду за ним в процесі експлуатації.
Надійність швейних виробів. Швейні вироби, як і інші това¬ри, повинні протягом певного відтинку часу виконувати свої основні функції, задовольняючи поставлені до них вимоги, що характеризу-ються надійністю. Надійність швейних виробів визначається такими властивостями: довговічністю, збережуваністю і ремонтопридатністю.
Основними постачальниками матеріалів для одягу є текстильна та трикотажна промисловості; промисловість штучних шкіряних матеріалів та матеріалів з плівок; текстильно-галантерейна та хутряна промисловості. Але головним постачальником є текстильна промисловість. Обсяги виробництва тканин та трикотажних полотен постійно збільшуються, значно поновлюється асортимент та поліпшується якість тканин. Випускаються тканини нових структур з новими різноманітними спецоздобленнями, які поліпшують зовнішній вигляд та властивості тканин.
Постійно зростає і поширюється сировинна база текстильної промисловості, значне місце в ній займають хімічні волокна.

Запитання для повторення:
1. Для виготовлення жіночої сукні використовуються різні групи матеріалів. За бажанням підберіть модель жіночої сукні та визначте, які групи матеріалів використані при виготовленні моделі.
____________________________________________________________________________________________
19 жовтня 2020 року, понеділок
Матеріалознавство 2 курс
Тема програми: ББ-3 КРВ «Класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки».
Тема уроку: Поняття про текстильні волокна .Види волокон. Класифікація волокон. Сировина, способи одержання, властивості, основні ознаки.
Навчальна література:
1. К.Р. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 7-9

Короткий зміст матеріалу уроку:
У структурі легкої промисловості перше місце за вартістю валової продукції займає текстильна промисловість. До її складу входять первинна обробка сировини, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканних матеріалів, конопледжутова, сітков'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяльно-повстяна галузі (підгалузі і виробництва).
Текстильні волокна та нитки - це основні структурні елементи текстильних матеріалів: тканин, трикотажу, нетканих матеріалів.
Текстильне волокно, або просто волокно - це гнучке та міцне фізичне тіло обмеженої довжини з малими поперечними розмірами, яке придатне для виготовлення пряжі та текстильних виробів.
Волокна поділяють на елементарні та технічні. Елементарними називаються одиночні волокна, які без руйнування не поділяються на більш дрібні (бавовна, вовна та інші). Технічні волокна складаються з поздовжньо складених та скріплених елементарних волокон (льон, пенька, джут, кенаф, рамі та інші). Окремі елементарні волокна в технічному волокні склеєні природною клейовою речовиною - пектином.
Волокна, довжина яких може складати декілька десятків або сотень метрів, називаються нитками (коконні, натурального шовку, штучні та синтетичні). Текстильними називають нитки, які використовують для виготовлення різноманітних текстильних виробів.
Текстильні нитки за структурою поділяються на елементарні та комплексні.
Елементарна нитка - це одиночна нитка, яка не ділиться на більш тонкі і використовується в комплексі з аналогічними нитками. Елементарна нитка, яка придатна для виготовлення безпосередньо з неї виробів, називається монониткою (капронові жилки, металеві та металізовані нитки та інші).
Комплексні нитки складаються з декількох поздовжньо розташованих елементарних ниток, які склеєні або скручені між собою.
Короткі відрізки штучних та синтетичних ниток називають штапельними волокнами.
Для виготовлення текстильних матеріалів використовується велика кількість різноманітних видів волокон, які відрізняються за хімічним складом, структурою, властивостями.
Вид волокна, його будова, властивості - це найважливіші фактори, які зумовлюють основні фізико-механічні властивості, зовнішній вигляд, зносостійкість текстильних матеріалів і впливають на параметри та режими процесу виготовлення швейних виробів з цих матеріалів, на якість виробів.
Текстильні волокна - це тверді, гнучкі тіла, які мають дуже малий поперечний переріз, обмежену довжину та придатні для виготовлення пряжі і текстильних виробів. їх поділяють на елементарні і технічні. Елементарні волокна одиничні, неподільні на мілкіші (бавовна, вовна, шовк, хімічні волокна). Технічні волокна поділяються на елементарні, що з'єднані між собою (конопляні і лляні). Довжина волокон вимірюється в мм, поперечний переріз в мкм.
Із волокон одержують нитки (пряжу) - елементарні (це елементарне волокно в декілька десятків і сотень метрів) і текстильні. Текстильні нитки - це тонкі, гнучкі і міцні тіла дуже великої довжини, утворенні при з'єднанні разом елементарних волокон або ниток і придатні для виготовлення текстильних виробів. їх одержують при скручуванні послідовно розміщених елементарних або комплексних волокон. Таку нитку називають пряжею.
Текстильні волокна повинні володіти такими властивостями: прядильною здатністю, значною міцністю, гігроскопічністю, гнучкістю, опором стиранню, певною щільністю, відносним видовженням. Крім того, вони мають бути розсипчастими (легко ділитися), малоелектризуючими, мати мало дефектів.
Залежно від призначення текстильні волокна поділяють на натуральні та хімічні. Натуральні формуються в природі (льон, конопля, бавовна, вовна, натуральний шовк, азбест), хімічні одержують із природної (штучні) і хімічної (синтетичні) сировини. Натуральні волокна є тваринного, рослинного і мінерального походження.
Текстильні волокна - це високомолекулярні сполуки. їхні макромолекули можуть мати лінійну (бавовна, льон, шовк, хімічні) та тривимірну (вовна, синтетичні) структуру.
Синтетичні хімічні волокна одержують у результаті синтезу продуктів переробки нафти, кам'яного вугілля і природного газу. Капрон, лавсан, нітрон та ін. - синтетичні хімічні волокна. Ці волокна міцні, можуть буги різної лінійної щільності і мають велику довжину. Із них виготовляють платтяні, трикотажні, технічні тканини. їх можна змішувати з іншими волокнами. Синтетичні волокна не вбирають вологу. Тому при механічних діях накопичують статичні заряди.
Для того щоб текстильні волокна стали сировиною для тек¬стильної промисловості, вони повинні мати певні властивості, без яких стають непридатними для використання.
Головними властивостями є: товщина, довжина, міцність на розрив, розтяжність, звивистість, гігроскопічність і економічність.
Товщина волокон - визначається в тексах (від початкового слова текстильний) - відношення маси (т) до довжини.
Довжина волокон значною мірою залежить від їх походження і коливається в межах від 20 до 100 мм і більше. Довжина деяких во-локон, наприклад хімічних, може вимірюватися метрами і навіть сот-нями метрів.
Міцність на розрив при розтягуванні текстильних волокон має значення не лише для якості самих тканин, а й для процесу тек-стильного виробництва.
Розтяжність волокон - це їх здатність подовжуватися під дією розтяжного навантаження. Більшість текстильних волокон має значне подовження. . Текстильні волокна, що мають більше оборотне подовження, є більш цінною си¬ровиною для текстильної промисловості. Вироби з них менше мнуться і є більш зносостійкими.
Звивистість волокон є дуже цінною властивістю, оскільки за¬вдяки їй підвищується чіпкість волокон, а пряжа з них має підвищену об'ємність і пухнастість.
Гігроскопічні властивості - здатність волокон поглинати з навколишнього середовища і віддавати вологу.
Економічність волокон визначається вартістю того чи іншого во¬локна, є дуже важливою характеристикою, особливо в умовах ринкової еко-номіки. Адже чим дешевше волокно, за всіх інших однакових умов, тим воно економічніше.

Дайте відповідь на запитання:

1. Назвіть представників волокон тваринного походження;
2 В яких одиницях вимірюється товщина волокон?;
3. Назвіть позитивні властивості волокон, які мають великий процент пружного подовження;
4. Яку сировину використовують для виготовлення хімічних волокон?

Тема уроку: Лабораторно-практична робота. Характеристика властивостей шовкових та вовняних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів
Навчальні посібники - https://subject.com.ua/technology/clothing/122.html
https://subject.com.ua/technology/clothing/120.html
Домашнє завдання - Вивчити теоретичні відомості, оформити ЛПР.
Додаток №1
_________________________________________________________________________________________________________
Тема уроку: Асортимент, класифікація, характеристика та властивості матеріалів для виконання ремонту окремих деталей виробів.
Навчальні посібники - https://otherreferats.allbest.ru/manufacture/00605737_0.html
Домашнє завдання - в додатку №2
Додаток 2
_________________________________________________________________________________________________________________________
Тема уроку: Лабораторно-практична робота: Підбір матеріалів відповідно тканинам виробу та їх властивостям для виконання ремонту окремих деталей виробів.
Навчальні посібники - https://otherreferats.allbest.ru/manufacture/00605737_0.html
Домашнє завдання -Вивчити теоретичні відомості, оформити ЛПР
Додаток 3

Викладач: Швидка Олена Василівна
______________________________________________________________________________________________________________
Додаток 1.
Лабораторно- практична робота
Тема: Характеристика властивостей шовкових та вовняних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів.
Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки тканин, ознайомитися з особливостями зовнішнього вигляду лицьового та виворітного боків, їхньою будовою, обробкою, властивостями, призначенням.
3.підібрати шість зразків шовкових та вовняних тканин. Визначити їх волокнистий вміст, переплетення, вид обробки, властивості, призначення.
4. Досліджувані зразки з характеристикою занести в таблицю.
№ назва волокнистий перепле- обробка власти- призна- зразок
тканин вміст теннявостічення тканини
п/п
Теоретичні відомості
Тканини для суконь виробляють різними видами переплетень. За характером забарвлення їх випускають відбіленими, гладкофарбованими, надрукованими, строкатими, меланжевими, мулінованими та меланжево-строкатими. Тканини для суконь та блуз дуже різноманітні за видами оздоблень. їх випускають гладкими (гладдєвими), ворсовими (з розрізним або начісним ворсом), гофрированими, тисненими, травленими, флокірованими, з різноманітними за технікою виконання друкарськими малюнками, зі спеціальними оздобленнями, які покращують експлуатаційні якості тканин. За призначенням платтєві тканини поділяються на тканини для нарядних, повсякденних та домашніх суконь; жіночих та для дівчаток. Вимоги до тканин визначаються їх призначенням.
Тканини для нарядних суконь повинні відповідати основній функції - мати красивий зовнішній вид, відповідати за колористичним оформленням, фактурою, оздобленням сучасному напрямку моди та стилю. Вимоги з гігієнічності, зносостійкості та вартості для таких тканин не дуже суворі.
Тканини для повсякденних та домашніх суконь, поряд з красивим зовнішнім видом, повинні мати добрі показники гігієнічних властивостей, високу зносостійкість, раціональну вартість.
Тканини з ниток натурального шовку
Крепова підгрупа включає класичні крепові тканини: креп-шифони, креп-жоржети, крепдешини та креп-сатини, а також тканини нового асортименту.
Креп-шифон - це найбільш тонка, легка, прозора крепова тканина полотняного переплетення з шовкового крепу в основі та в утоку лінійної щільності 2,3 текс х 2, відносна щільність ниток в основі і в утоку - близько 30%, поверхнева щільність тканини 35 г/м2, ширина 90 см. Випускають шифонигладкофарбованими або надрукованими, використовують для пошиття суконь, блуз та для оздоблення.
Креп-жоржет - тонка напівпрозора крепова тканина полотняного переплетення з крепу шовку-сирця в основі і в утоку лінійної щільності 2,3 текс х 4, відносна щільність ниток 56% по основі і 30% по утоку, поверхнева щільність тканини 67 г/м2, ширина 95 см. Випускають креп-жоржети гладкофарбованими або надрукованими. Вони характеризуються підвищеною жорсткістю, пружністю, обсипанням. Мають таке ж призначення, як і шифони.
Крепдешин - це напівкрепова тканина полотняного переплетення, яка виробляється з ниток шовку-сирця лінійної щільності 2,3 текс в основі та крепових ниток шовку-сирця лінійної щільності: 2,3 текс х 4; або 2,3 текс х 5; або 2,3 текс х 3 - в утоку.
Відносна щільність ниток по основі 53%, по утоку - 40%, поверхнева щільність - 55-67 г/м2, ширина - 90 см. Чергування в утоку ниток крепу правого та лівого скручування надає тканині характерний дрібнозернистий креповий ефект при звичайному полотняному переплетенні. Крепдешини характеризуються помірним мерехтливим блиском, високою пружністю.
Креп-сатин - напівкрепова тканина атласного переплетення з ниток шовку-сирця (2,3 текс х 3) в основі та крепу з шовку-сирця (2,3 текс х 5) - в утоку, відносна щільність ниток по основі - 69%, по утоку - 8%, поверхнева щільність - 97 г/м2, ширина - 90 см. Завдяки підвищеній щільності по основі та атласному переплетенню лицева сторона тканини гладка та блискуча, а зворотна, яка створена креповими нитками, - матова, має зернисту поверхню. Випускають креп-сатини переважно гладкофарбованими, використовують для виготовлення суконь, костюмів, блуз.
Нові тканини випускаються з ефектами стиснення, буфів, рельєфного друкування, з атласними смужками або візерунками на креповій поверхні.
Гладдєва підгрупа включає тканини з рівною гладкою поверхнею, які виробляють з ниток шовку-сирця, слабоскручених шовкових ниток та пряжі: фуляр, туаль, полотна. Використовують їх для виготовлення блуз.
Фуляр та туаль - це відбілені або гладкофарбовані легкі тонкі тканини полотняного переплетення з ниток шовку-сирця в основі та ниток шовку-утоку в уточній системі. Фуляр більш легкий та тонкий, ніж туаль.
Полотно - щільна непрозора тканина з шовкової пряжі, яка може випускатися суворою, відбіленою, гладкофарбованою та надрукованою. Зовні вона нагадує штапельні полотна, але більш тонка, легка, менш зминається.
Жакардова підгрупа включає щільні декоративні тканини - штофи, які традиційно випускаються з великими квітковими або орнаментальними малюнками, та жакардові крепдешини з різноманітними складними ткацькими візерунками на креповій поверхні, які випускаються переважно гладкофарбованими та відбіленими.
Ворсова підгрупа включає оксамити - гладкофарбовані тканини осново-ворсового переплетення з пряденого шовку (71,4 текс X 2) в основі, в утку і для утворення ворсової поверхні з розрізним ворсом висотою до 1,5 мм. Поверхнева щільність - 63-190 г/м2, ширина - 90 см. Використовують для нарядних суконь.
Група тканин з ниток натурального шовку з іншими волокнами включає крепові, гладцєві, ворсові та жакардові тканини з шовкових ниток та пряжі в сполученні з хімічними комплексними нитками, з текстурованими, комбінованими та металевими нитками, з бавовняною та змішаною пряжею. За структурою вони аналогічні чистошовковим тканинам.
Тканини ворсової підгрупи представлені оксамитами, велюр-оксамитом, плюшем.
Оксамити можуть мати ворс з натурального шовку та ґрунт з бавовняної пряжі, або ворс з хімічних волокон та ґрунт з натурального шовкового крепу.
Велюр-оксамит витравний - це натуральний креп-жоржет з однокольоровими ворсовими малюнками, які створюються травленням частки віскозного ворсу за заданим малюнком.
Плюш виробляють з ворсом висотою 2,2 мм з натурального шовку або хімічних волокон.
Вовняні тканини для суконь
Вовняні тканини для суконь за структурою пряжі поділяються на камвольні та тонкосуконні.
Камвольні тканини виробляють з однониткової пряжі лінійної щільності 15-31 текс або скрученої пряжі лінійної щільності 15 текс х 2-31 текс х 2; простими, дрібно- та великовізерунковими переплетеннями; різними за колористичним оформленням але частіше гладкофарбованими, строкатими та меланжевими, деякі види - надрукованими; щільністю 50-80%, поверхневою щільністю 150-250 г/м2; шириною 142 та 152 см.
Чистововняні тканини - це пружні, еластичні тканини: класичні платтєвікрепи (тканини крепових переплетень з пряжі підвищеного кручення) з матовою дрібнозернистою поверхнею; жакардові гладкофарбовані тканини зі складними ткацькими візерунками геометричного, рослинного та орнаментального характеру; тканини комбінованих переплетень з рельєфними ткацькими візерунками; м'які саржі з надрукованими малюнками або гладкофарбовані. Новий асортимент включає мало-щільні тканини дрібновізерунчастих переплетень з металевими та металізованими нитками, тканини з використанням армованої пряжі з сердечником - металізованою ниткою.
Напіввовняні тканини переважають в асортименті платтєвих вовняних тканин. їх виробляють зі змішанововняної пряжі, яка може містить 20-58% лавсану, 22-78% віскози, 30-50% нітрону, а також з трьохкомпонентної змішаної пряжі: Шрс+Віс+Лс; Шрс+Віс+Нітр. Тканини з нітроном - м'які, еластичні, за зовнішнім видом та властивостями нагадують чистововняні.
Напіввовняні тканини дуже різноманітні за структурою, забарвленням, оздобленням. Для виготовлення тканин використовують комплексні хімічні нитки, профільовані та металеві нитки, фасонну пряжу. Класичні тканини - кашеміри та шотландки.
Кашеміри - гладкофарбованірівнощільні тканини саржевого переплетення з вовняно-лавсанової пряжі, які використовують для виготовлення шкільної форми.
Шотландки - це строкаті тканини в клітинку саржевого або полотняного переплетеннь, використовують для шкільної форми, повсякденних суконь та спідниць.
Тонкосуконні тканини виробляють переважно напіввовняними (змішаними) з апаратної пряжі низької лінійної щільності. Тканини більш товсті, важкі та пушисті, ніж камвольні мають начісний ворс на поверхні.
Чистововняні тканини представлені гладкофарбованими або меланжевими м'якими тканинами типу фланелей.
Напіввовняні тканини містять 26-86% вовни, вони різноманітні за структурою та забарвленням. Іх виробляють простими, дрібно- та великовізерунковими переплетеннями. Асортимент включає меланжеві тканини з ефектом сивого волосся, грубі рогожки, довговорсові тканини, тканини з добавленням кролячого або козячого пуху, м'які гладкофарбовані фланелі.
Вовняні тканини для суконь рекомендується піддавати хімічній чистці. При ВТО тканин необхідно враховувати наявність в них хімічних волокон. При сильному зволоженні та температурі 140°С на тканинах з лавсаном (які не пройшли термофіксацію) можливе виникнення жорстких плям, які не усуваються.
• Шерстяні і напівшерстяні матеріали використовуються при пошитті демісезонних і зимових моделей одягу. Вони добре драпіруються, ідеально приймають обриси фігури, але при цьому легко сідають при пранні. З такої сировини виходять якісні офісні та костюмні моделі.
• Шовкові матерії представлені широким асортиментом моделей. При пошитті жіночого одягу найчастіше використовується крепдешин. Він володіє відмінними теплорегулювальними властивостями, охолоджує тіло в літню спеку і зігріває в холод.

Вироби з натуральних тканин володіють багатьма унікальними властивостями (повітропроникність, теплопровідність, гігроскопічність), але найчастіше вони дуже сильно мнуться, тому в деяких випадках практичніше використовувати сумішеві, синтетичні (еластан, лайкра, поліестер) або штучні (віскоза)
Яку вибрати тканину для плаття
Перед тим як зробити остаточний вибір тканини для плаття слід оцінити всі їх властивості на відповідність тих умовах, в яких вироби будуть експлуатуватися.
• Високі гігієнічні вимоги пред’являються до матеріалів, вироби з яких призначені для повсякденної шкарпетки, в тому числі і в офісах і в домашніх умовах. З яких тканин шиють такі сукні? Оскільки такий одяг потрібно носити по 8 годин поспіль, то головні вимоги, які до неї висуваються, це повітропроникність і гігроскопічність. Ткана матерія повинна добре вбирати вологу і виводити її назовні і одночасно дозволяти шкірі дихати.
• Час року теж має значення. Речі для літа і для зими відрізняються кардинально, причому не тільки фасоном, але і складом полотна для пошиття. Які тканини підходять для теплої сукні? Для холодного часу року ідеально підійде натуральна шерсть, теплий трикотаж або бюджетна віскоза. Ці матеріали володіють хорошими теплозахисними властивостями, тому в такому одязі можна не боятися навіть сильного морозу.
• Для вечірніх нарядів, які зазвичай надягають не більше ніж на 4 години, гігієнічні вимоги відходять на другий план. Тут більш важливо правильно підібрати фасон виробу, приділити увагу зовнішньому вигляду і драпіровці вироби. Найкращі тканини для вечірнього плаття – це атлас, шовк, парча, тафта, оксамит, мереживо.
Перш ніж остаточно визначитися, яку тканину краще вибрати для сукні, важливо виважено оцінити всі «за» і «проти». Не варто забувати і про те, як часто доведеться прати виріб і як складно за ним доглядати. Всі ці критерії дозволять зробити правильний вибір на користь тієї чи іншої матерії. В розділі “Тканини для одягу” ще більше інформації про матеріали для вашого гардеробу.
Тканина для літніх та вечірніх суконь
Коли при відновленні літнього гардеробу виникає питання про те, яку вибрати тканину для літнього сукні, відповідь заздалегідь відомий. Найкращим матеріалом для літнього вбрання може бути тільки натуральна ткана матерія. Лідерами в цьому асортименті є натуральний шовк, льон, бавовна і крепдешин. Це матеріали, які володіють «дихаючими» властивостями, вони легкі, приємно стосуються тіла і до того ж виглядають ніжно і витончено. А ось штучний шовк, поліестер та інші синтетичні матерії на його основі краще обходити стороною.
При виборі вечірнього вбрання варто звернути увагу на комбіноване сукню з різних тканин. Вони можуть відрізнятися по фактурі і щільності, але при цьому візуально поєднуватися один з одним. Більшість матерій добре поєднуються з ажуром та мереживом (про них можете знайти в розділі “Переплетення”, дайвінг легко комбінується з сатином і т. д. Сукню з різних тканин може відрізнятися не тільки за структурою матерії, але і за кольором. Грамотно підібране поєднання кольорів допоможе підкреслити достоїнства фігури і приховати її недоліки.
Нещодавно з’явився матеріал креп-дайвінг, і він теж підходить для суконь, читайте про нього в іншій нашій статті.
Цікаво: Фаворитом вечірніх нарядів вже довгий час є мереживо. Цей матеріал підкреслює достоїнства фігури, а образ в цілому робить більш жіночним і романтичним.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Додаток 2
Для виготовлення одягу використовуються текстильні, шкіряні і плівкові матеріали. Текстильні матеріали в залежності від способу виробництва бувають трьох видів: тканини, трикотаж і неткані матеріали
При виготовленні одягу найбільш часто застосовують ткані матеріали, характерною особливістю яких є наявність двох переплетених взаємно перпендикулярних систем ниток - поздовжніх (основних) і поперечних. Особливості способу переплетення ниток визначають вид тканини: полотняна, саржева, атласна і сатинова. Характер переплетення ниток має істотне значення при утворенні механічних ушкоджень одягу. Так, полотняні тканини легко рвуться вздовж основи, в той час як деякі саржеві тканини (наприклад, фланель) - поперек основи. Розрив атласних тканин відбувається однаково часто як по основі, так і поперек неї.
Шкіряні матеріали виробляють з шкур різних тварин (великої рогатої худоби, коней, моржів, свиней, кіз і т. д.). У процесі вироблення шкіра ущільняється, стає більш гладкою і набуває однорідності. Пошкодження шкіряних виробів прослідковується набагато рідше. Такі випадки стосуються перш за все зміни зовнішнього стану речей через кілька років користування, появу тріщин або потертостей
Пошкодженням одягу вважається порушення його цілісності в результаті дії механічних, термічних і хімічних чинників.
У всіх випадках ремонт повинен виконуватися найбільш продуктивними методами з використанням спеціальних машин, клейових методів кріплення і клейових підкладкових деталей.
Вибір способу ремонту усіх видів текстильних виробів залежить від міри зношення виробу, виду дефекту і способів його ліквідації.
Оновлюють одяг в більшості випадків із застосуванням обробних матеріалів, оскільки можливості перекроювання деталей виробу обмежені різницею прокроїв, наявністю зношених ділянок виробу (знос матеріалу по низу рукавів, краю бортів, кишеням). Обробні матеріали використовуються при заміні і маскуванні зношених місць і деталей, з їх допомогою виріб набуває нової форми і пропорції; поєднанням різних за кольором і фактурі матеріалів досягається новизна сприйняття виробу. Манжети, рукави, комір, планка, кокетка, хлястики, пати і інші деталі, виконані з нового матеріалу, дозволяють не лише приховати експлуатаційні дефекти, але у разі потреби змінити розміри виробу, надати йому сучасному вигляду
Ремонт пошкоджених ділянок (порізи, розриви, діри), виконують художнім штопанням, штукуванням, різними вставками (при порушень цілісності або значної міри зносу ділянок матеріалу) нитковим або клейовим способом. Вставку вирізують відповідно до напряму переплетення, ворсу, малюнка за
розміром пошкодженої ділянки деталі.
Клейовий метод ремонту застосовується при виконанні вставок і ліквідації розрізів і розривів у виробах з різних видів матеріалів. Для ремонту виробів з вовняних, напівшерстяних тканин і з формостійких трикотажних полотен застосовують клей БФ-6; виробів з натуральної і штучної шкіри - клей "Марс", МА-50; виробів з натуральної і штучної шкіри і замші, полівінілхлоридної плівки - клей ОК-2; виробів з матеріалів з гумовим покриттям, дубльованих поролоном, штучним хутром або іншим матеріалом,- клей ОК-2 і КП-2. Клейовий метод застосовують і при ремонті виробів з натурального хутра (клей ОК-2 і МА-50). Прямі розрізи ремонтують, склеюючи їх в стик. Розриви і діри обробляють, вклеюючи вставки в пошкоджену ділянку. При цьому з виворітного боку підкладають смужку або відрізок бавовняного матеріалу.
У виробах з штучної шкіри з полівінілхлоридним покриттям ушкодження лицьового шару покриття можна ремонтувати зварюванням за допомогою теплового ролика. Таким же способом ремонтують вироби з полівінілхлоридної плівки. Вироби при оновленні і ремонті обробляють в основному так само, як вироби з нових матеріалів. Залежно від характеру виконуваної роботи ремонтують і оновлюють вузли при частковому або повному їх розбиранні [8, с. 109]. Найбільш поширеними видами ремонту коміра є ремонт або заміна зношеного верхнього, у тому числі хутряного, коміра, а також зміна фасону коміра. Зношену стійку коміра замінюють новій з обробного матеріалу або близького до основного. Шов приточування настрочують. Зношений відліт і кінці коміра можна відновити, настрочивши бейку або окантувавши його тасьмою. Майже зникаючим видом робіт є ремонт зношеного згину стійки коміра, який полягає в штопанні або застроченні зношеної частини коміра при частковому або повному відпорюванні верхнього коміра. При значній мірі зносу верхній комір замінюють новим з обробного матеріалу. При зміні фасону коміра відпорюють верхній комір, підрізують нижній і верхній коміри відповідно до нової форми, після чого верхній і нижній коміри знову сполучають з виробом. При виготовленні нового коміра повністю відпорюють верхній і нижній коміри і обробляють новий комір
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Додаток 3.
Лабораторно- практична робота
Тема: підбір матеріалів відповідно тканинам виробу та їх властивостям для виконання ремонту окремих деталей виробів.
Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки нових тканин для ремонту пошкоджених ділянок одягу, ознайомитися з особливостями зовнішнього вигляду лицьового та виворітного боків, їхньою будовою, обробкою, властивостями, призначенням.
3. Розглянути з естетичної точки зору відповідність нових та використаних тканин, їх експлуатаційні властивості.
4. 4. Досліджувані зразки з характеристикою занести в таблицю.
№ назва волокнистий перепле- обробка власти- призна- зразок естетична
тканин вміст теннявостічення тканини узгодженість
п/п

1. новий зразок
2. тканина виробу

Меню:
Головна Новини Анонс Дистанційне навчання Вступнику (вступна кампанія) Здобувачу Батькам Про нас Нормативно-правове забезпечення Адміністрація Кадровий склад Професії	Освітні програми і робочі навчальні плани Навчально-методична робота Навчально-виробнича робота Профорієнтація Інклюзивна освіта Виховна робота Психологічна служба Інноваційна діяльність Охорона праці Бібліотека Сторінка директора Самоврядування
► Прозорість та інформаційна відкритість

2-3Ш Матеріалознавство

Головне меню

Контакти

Ви є тут

2-3Ш Матеріалознавство

Головне меню

Контакти

Вхід